Підземний світ України: озера, лабіринти, скульптури і місця, куди туристів не пускають.
Наприкінці травня мені вдалося знову вирушити в мандрівку під землю. А точніше — за один вікенд побувати у трьох відомих печерах України. Це стало можливим завдяки груповій екскурсії. Самостійно організувати такий тур вихідного дня складно: спуск у печери переважно дозволений лише для груп, та й з логістикою так значно простіше.
Цього разу моєю головною ціллю була печера Оптимістична. У неї я мала спуститися ще три роки тому в межах схожого туру. Але напередодні в одного з туристів у печері стався серцевий напад. Після таких випадків печеру на деякий час закривають. Тож цього разу я тримала кулаки, щоб усе відбулося якнайкраще.
А про сам спуск — згодом. Спочатку трохи про печери. Звідки вони взялися в Україні?
В Україні налічується понад 1500 печер, більшість із яких розташовані на Подільській височині (Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька області) та в Криму. Українське Поділля унікальне тим, що саме тут зосереджені найбільші у світі гіпсові лабіринти.
Печери на Тернопільщині утворилися мільйони років тому завдяки карстовим процесам — розмиванню та розчиненню підземними водами товстих шарів гіпсу. Цей регіон колись був дном теплого давнього Сарматського моря, після висихання якого залишилися потужні поклади гіпсу та вапняку. Море відступило, а підземні лабіринти залишилися.
Найбільш відомі печери в Україні
Оптимістична (Тернопільська область, село Королівка) — найдовша гіпсова печера у світі та друга за довжиною печера планети після Мамонтової печери у США. Досліджена довжина її підземних лабіринтів сягає понад 264 кілометри. Усередині є підземні озера, зали з величезними кристалами та навіть спелеомузей.
Атлантида (Хмельницька область, село Завалля) — унікальна триповерхова карстова печерна система. Вона повністю вкрита різнокольоровими кристалами гіпсу, що створює враження казкового палацу.
Попелюшка (Чернівецька область, село Подвірне) — третя за довжиною гіпсова печера у світі, розташована на кордоні з Молдовою. Довгий час була затоплена водою, завдяки чому тут збереглися великі підземні зали та унікальні мінеральні утворення.
Млинки (Тернопільська область, село Залісся) — справжня Мекка для любителів екстремального туризму. Печера не облаштована для звичайних прогулянок, тому сюди їдуть за адреналіном, проходженням вузьких щілин («розпорів») та спелеовишколом.
Кришталева (Тернопільська область, село Кривче) — одна з найбільш облаштованих і доступних печер для туристів. Екскурсійний маршрут повністю освітлений і безпечний навіть для відвідування з дітьми.
Вертеба (Тернопільська область, село Більче-Золоте) — печера-музей трипільської культури. Свого часу вона слугувала сховищем для давніх людей, і сьогодні тут можна побачити оригінальні археологічні знахідки та глиняний посуд віком понад 5000 років.
І якщо печери Кришталева та Вертеба не потребують спеціальної підготовки — туди можна потрапити як у звичайний музей, — то в Млинки, Атлантиду, а також Оптимістичну без спеціального спорядження та інструктажу не пускають. Саме тому такі мандрівки зазвичай відбуваються у супроводі досвідчених спелеологів або організованих туристичних груп.
Підготовка до спуску
Печера Оптимістична знаходиться поблизу села Королівка Чортківського району Тернопільської області. Станом на сьогодні спелеологи розвідали й нанесли на карту понад 250 кілометрів підземних лабіринтів, і ці дослідження досі тривають.
Печеру відкрили у 1966 році львівські спелеологи з клубу «Циклоп». Спершу вчені вважали її невеликою, але спелеологи вірили в успіх, за що їх іронічно назвали «оптимістами».
Лабіринт поділений на 10 унікальних районів. Тут є великі зали, підземні озера (зокрема озеро Балатон), унікальні кристали різних кольорів та навіть глиняні скульптури, створені спелеологами (про них згадаю окремо).
Щоб потрапити до печери, туристи спочатку проходять спелеологічну базу. Тут видають спорядження та проводять інструктаж. Також можна побачити карту Оптимістичної. Відвідувачам розповідають, що печера досліджена лише на одну шосту і складається з кількох ярусів коридорів і галерей.
В Оптимістичній немає облаштованих бетонних доріжок і стаціонарного електричного освітлення. Вхід усередину дозволений виключно у супроводі професійного гіда-спелеолога. Нас із печерою знайомила Наталія Юдіна — президентка Львівського спелеоклубу «Циклоп».
Так як у нашій групі були переважно новачки, нас повели ознайомчим маршрутом. Він триває 1,5–2 години. Проходить відносно просторими галереями, тож ніде повзти не потрібно.
Якщо вам випаде саме такий маршрут, не сподівайтеся, що побачите галереї з казковими кристалами чи озерами. Цікавинки є, але не ті, з якими туристи асоціюють Оптимістичну. Озера та найвідоміші локації — це вже спортивно-екстремальні маршрути (до озера Балатон або в Центральний район). Вони тривають від 3 до 5 годин. Такі подорожі потребують хорошої фізичної форми, оскільки доведеться долати вузькі лази та перешкоди, пересуваючись «рачки» або на колінах.
Є й маршрути, де лише до табору потрібно йти 9 годин, а потім ще розбити його і переночувати під землею. Але це вже зовсім інший рівень спелеології.
Уже в спорядженні вас ведуть кілометри два до печери. За цей час пані Наталія встигає розповісти чимало цікавого, пояснюючи, що ями в лісі — це не що інше, як карстові лійки. Вони також є елементами печерної системи.
А неподалік від Оптимістичної є ще одна печера — Вітрова. Це порівняно невелика гіпсова печера завдовжки близько 1,7 кілометра. Вона розташована поруч і з’єднана з Оптимістичною вузьким проходом, яким доводиться повзти, не розгинаючись.
Звісно, туристи — народ цікавий, і головне питання у тих, хто спускається в печери, — чи губилися там люди. І наша провідниця, а також дві студентки Наталія та Вікторія, які займаються спелеологією, розповіли про один і той самий випадок: як досвідчений спелеолог Андрій провалився з одного рівня печери в інший. Але сталося це в сусідній з Оптимістичною печері «Озерна». При цьому він фактично відкрив нові галереї, але підняв на ноги своїх колег-спелеологів та рятувальників. Тоді пошуки тривали 68 годин, а в рятувальній операції взяли участь понад 150 людей. Вижити чоловікові допоміг його досвід перебування в печерах. Після цього він отримав прізвисько «Слимак».
А чи можна заблукити початківцям?
А в складі туристичної групи, тим більше на найпростішому маршруті, зараз заблукати практично неможливо.
Одне — потрапивши під землю, будьте готові до того, що там час тече інакше. І ті 1,5–2 години пролітають непомітно. Пані Наталія розповідає цікаві речі зі власних спостережень. Зокрема, про те, що коли людина перебуває в печері кілька днів, її відчуття часу змінюється. Без зв’язку із зовнішнім світом, природного світла та звичних подразників людина починає інакше сприймати реальність.
Відсутність нових подразників спершу викликає фазу тривожності або пригніченого настрою, після чого настає глибоке заспокоєння. У повній тиші зникає шумове забруднення, до якого звикла міська людина. Мозок починає фокусуватися на найменших звуках: краплях води, відлунні кроків чи власного дихання.
«Люди перестають вживати ліки, які приймали до цього. Печери лікують хвороби. Звісно, це не стосується невиліковних захворювань, зокрема онкології», — розповідає Наталія Юдіна.
Зі свого досвіду скажу: печери мають властивість затягувати. Потрапивши сюди раз, шукаєш можливість повертатися знову і знову. А якщо під час підземної мандрівки ще й отримати дозу адреналіну — стаєш справжньо «печерозалежним».
Так, минулого року ми з донькою Богданою побували в печері «Атлантида», а тепер не змогли оминути й Оптимістичну.
Чим нас здивувала «Оптимістична»
У печері «Оптимістична» кожна ділянка має свої назви, які їй дали спелеологи. Вологі стіни та пласти глини тут стали своєрідним полотном для створення унікального підземного арт-музею. Його створили студенти Львівської національної академії мистецтв.
Серед найвідоміших фігур — «Русалка та Циклоп», «Анаконда», «Павук», а також міфічний «Грифон» і «Маяка Оптимістична», яка ніби охороняє підземні галереї.
Особливе враження справляє музей знахідок печери. Тут зібрані кристали та мінерали, які розміщені у вітринах просто в одному з залів. При підсвічуванні ліхтариком вони ніби оживають і набувають особливого сяйва.
Водночас спелеологи наголошують: із будь-якої печери нічого не можна виносити, а кристалів не можна торкатися руками — це порушує природний процес їхнього росту та формування.
«Оптимістична» — це місце, де природа створила власний підземний світ мистецтва, який вражає і залишає відчуття справжньої подорожі в інший вимір.
Печера, в якій не вдалося побувати, але в яку вдалося закохатися.
Є ще одна печера на Тернопільщині, в якій мені цього разу побувати не вдалося. Але закохатися в неї заочно — цілком.
Йдеться про Озерну. Її відкрили місцеві жителі ще у 1940-х роках. Щоб потрапити до лабіринтів печери, перші 15–20 метрів потрібно проповзти по мокрій глині. Далі починаються сухі та просторі коридори. Головна особливість Озерної — підземні озера.
Зараз печеру активно досліджують спелеологи, тому для туристичних груп вона закрита. Але під час мандрівки Тернопільщиною Вікторія та Наталія стільки розповідали про неї, що не зацікавитися було неможливо. Особливо — про озера, які вражають своєю красою. У деяких місцях вони настільки глибокі, що в них можна плавати.
Я знйшла інформацію, що періодично печера затоплюється. Тоді більшість широких проходів, залів і галерей перетворюються на суцільне плесо озер. Пересуватися такими ділянками можна лише на надувних човнах, а до окремих районів не дістатися навіть без акваланга.
Час від часу в Озерній проходять спільні навчання пошуково-рятувальних підрозділів ДСНС. Але найбільше вражає її історія.
Печера Озерна стала прихистком для кількох десятків євреїв, які рятувалися від нацистського переслідування під час Голокосту. З весни 1943 року люди прожили під землею майже рік. Серед них були цілі сім’ї з дітьми з навколишніх сіл та містечок Борщівщини.
У повній темряві та при постійній температурі близько +9 градусів вони облаштували спальні місця, кухню та сховища для продуктів. Щоб вижити, чоловіки ночами виходили на поверхню і вимінювали залишки своїх речей на їжу у місцевих селян. Кожен такий вихід міг стати останнім.
А копати для чого?
І наостанок — про дослідження печер. На Тернопільщині вони не припиняються ні взимку, ні влітку. Печери розкопують, щоб розчищати завали, знаходити нові ходи та досліджувати одну з найбільших у Євразії мереж гіпсових лабіринтів.
Наші знайомі Вікторія та Наталія розповідали, що ледь не щоп’ятниці після роботи приїжджають із Тернополя до своєї улюбленої Озерної та займаються розкопками. Там у них справжній підземний табір, де вони залишаються на ніч. Показували нам і ще одну печеру, місце розташування якої посеред поля знають лише посвячені. Туди на розкопки вихідного дня приїжджають ентузіасти навіть із Києва.
Саме завдяки таким людям на картах з’являються нові підземні ходи, відкриваються невідомі галереї, а вчені отримують можливість досліджувати мінерали, кристалічні утворення та підземні озера, які формувалися мільйони років. І хто знає, можливо, під землею Тернопільщини ще чекають на відкриття десятки нових таємниць.
А я знаю точно, що б там не було - у якусь печеру повернусь, а може підкрорю нову.
Олена Ліпошко
Фото авторки і Богдани Вольської
