Життя, присвячене українському слову та науці.
Уродженця Кременчука Павла Житецького називали патріархом українофільства. Український мовознавець, лексикограф, фольклорист, громадський діяч, педагог, член-кореспондент Петербурзької академії наук, дійсний член історичного товариства Нестора Літописця, наукового товариства імені Шевченка — усе це пронього. Про нашого видатного земляка розповіла у стінах бібліотеки-філії №2 імені Павла Житецького під час зустрічі із циклу «Цікаві історії із запасників музею…» головна хранителька фондів Кременчуцького краєзнавчого музею Алла Гайшинська.
Павло Житецький народився у Кременчуці 23 грудня 1836 року за старим календарем, за Юліанським. За новим, григоріанським, вважається, що він народився у 1837 році. Його внесок у розвиток українського мовознавства безцінний. З цього і почала розповідь пані Алла. Вона акцентувала, що Павло Житецький написав першу в українському мовознавстві ґрунтовну працю з історії фонетики української мови. Саме він трансформував російську літеру «ѣ — ять» в українську «і», заклавши важливу основу для сучасної української орфографії.
Освіта і перші кроки у науці
«Батьки дали йому дуже гарну освіту. Батько був протирієм у церкві Спасо-Преображенській, тут на Соборній. Зараз її немає. Він закінчив Полтавське духовне училище, Переяславську духовну семінарію і поступив у Київську духовну академію. Мав стати богословом. Але за три роки Павло звільнився з академії. І коли він приїхав додому і сказав про це батькові, батько дуже озлобився і каже: «Як, сину, я був впевнений, що ти станеш вченим богословом, ти продовжуєш традицію нашої сім'ї». І тоді Житецький сказав прекрасні слова: «Тато, а пам’ятаєш, як починається Євангеліє? В началі було Слово. От я хочу служити українському слову. Ти ж не будеш сперечатися? Так же написано в Євангелії». І батько його благословив, що він вчився, і він поступив на філологічний факультет Київського університету», — розповідає Алла Гайшинська.
Вона також зазначає, що Павло Житецький відразу став членом Університетського товариства, де разом із Михайлом Драгомановим, Миколою Лисенком і Михайлом Старицьким складав ядро.
Шевченко - кумир Житецького
«Для того, щоб заробити на життя, він викладав у Києві, у сім’ях, у невеличких школах, у недільних школах, учив дітей за «Кобзарем» і букварем «Южно-Руським», який написав Тарас Григорович Шевченко. І ще один надзвичайно цікавий факт. Разом із друзями і студентами Павло Гнатович Житецький ніс труну Великого Кобзаря із церкви Різдва Христового до Ланцюгового мосту в Києві. Через двадцять років він про це написав своєму старшому сину.
Промов було багато: гроб важкий, олов’яний, нести тяжко, а ми несли його на плечах. Ступні тридцять пронесемо — та й станемо»», — розповіла Алла Павлівна.
Все життя Тарас Шевченко був для Житецького кумиром. Які б не були заходи, присвячені Шевченку, там він був організатором або одним із організаторів цих заходів.
«У 1862 і 1863 роках, після відміни кріпосного права, одягнувши селянський одяг, Житецький разом із Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким і Тадеєм Рильським (батьком Максима Рильського) пішли в народ. Вони подорожували Київщиною, Полтавщиною, записували пісні, просто слухали, як говорять люди, і це записували. Одного разу, у Кременчуці, гостюючи у своїх сестер, він зустрів дівчину-сироту, яку звали Варвара Дяченко, яка стала його справжнім коханням і обраницею на все життя», — слова А. Гайшинської.
Разом прожив шлюбі з коханою жінкою 46 років, народилося четверо синів.
«Гросмейстер від філології»
«Житецький викладав у Кам’янець-Подільській гімназії, а потім, коли утворилася Колегія Павла Галагана — елітний навчальний заклад для дітей дворянства, він розробив його статут і викладав словесність майже 20 років і викладав там українську. Його видатний учень — Агатангел Юхимович Кримський (ніхто точно не знає, скільки мов він знав; одні казали 80, інші — 100). Так от, Кримський написав: «Павло Гнатович Житецький — людина, вплив якої я й досі відчуваю на собі», — розповідь А. Гайшинської.
У нього не дуже багато робіт — близько 30 наукових праць.
«Серед іншого Житецький вивчав українські народні думи, причому простежував це на дуже високому науковому рівні. Дослідження «Енеїди» Котляревського. Кожен, хто вивчає творчість Котляревського, обов’язково читає цю роботу Житецького. Він допомагав Борису Грінченку укладати перший словник української мови. Це теж Житецький. Микола Лисенко за заслуги у вітчизняному мовознавстві назвав його «Гросмейстер від філології». Він багато років товаришував із Михайлом Драгомановим і Іваном Франком. У Франка він навіть був старостою на весіллі», — цікаві факти про Житецького від Алли Гайшинської.
Незламний розум у боротьбі з долею
Але напружена праця далася взнаки. Вченого під час одного з уроків уразив інсульт. Але навіть розбитий паралічем він за декілька місяців підготував три підручники.
«Загалом доля була до нього не дуже прихильною. Влітку 1899 року передчасна смерть забрала його наймолодшого сина Богдана. Через 5 років у нього на очах помер син Тарас. І відтоді для нього порятунком стала робота. Він писав по 10–11 годин на добу лівою рукою після інсульту.
«Читаю і пишу не менше десяти годин у день. Так проходить день за одним, тиждень за тижнем. У виснажливій боротьбі з собою», — так він написав своєму старшому сину Гнатові. У травні 1909 року Павла Гнатовича вразив другий інсульт. Внаслідок цього він, залишаючись при ясному розумі, зберігаючи здатність бачити і говорити, став абсолютно нерухомим», — розповіла Алла Гайшинська.
Вона зазначила, що Павло Житецький помер у березні 1911 року. Поховали його на Байковому кладовищі в Києві. Через рік його учні поставили пам’ятник, а поруч поховали його дружину. Пам’ятник стоїть і досі.
Увічнення Житецького в Кременчуці
Так у серпні 2024 року Кременчуцька міська бібліотека-філія №2 (що на Соборній) отримала ім'я видатного мовознавця Павла Житецького,
«У нас у Кременчуці поховані батьки Павла Гнатовича, на Реївському цвинтарі. З 2009 року в Кременчуці є вулиця Житецького на Молодіжному, Квартал 297. А в 2023 році її назву не лише уточнили, а повністю перейменували. Тепер вулиця називається вулиця Павла Житецького. Не просто Житецького, а Павла Житецького. І ось що він одного разу написав: «Якщо хочете працювати для українського народу, ставайте першорядними вченими і пишіть ваші праці по-українському. Тоді поневолі й чужі вивчатимуть українську мову, щоб ознайомитися з вашими працями»».
Олена Ліпошко
Фото редакції та з відкритих джерел
