Територія фестивалю нагадувала маленьке літнє місто.
Війна навчила українців цінувати прості речі. Усмішку незнайомця. Обійми рідних. Мирний вечір. Концерт під відкритим небом. Саме таким став Open Air Fest Макса Барських «Сьогодні має сенс», який напередодні відбувся на стадіоні «Ворскла» у Полтаві.
Це був не просто концерт. Це була зустріч людей, які давно скучили за життям. За можливістю співати на повний голос, танцювати, сміятися і хоча б на кілька годин забути про сирени, фронтові зведення та тривоги. Вперше від початку повномасштабного вторгнення росії стадіон прийняв такий масштабний музичний захід. І вже за кілька годин до початку було зрозуміло — Полтава чекала на цей день.
Територія фестивалю нагадувала маленьке літнє місто. Лаунж-зони, фудкорти, бари, фотолокації, десятки партнерських майданчиків — кожен знаходив собі місце для відпочинку.
Ми приїхали з Кременчука, прогулялися фестивалем, скуштували страви, придивилися до меню барів і просто спостерігали за людьми.
Було цікаво бачити, як тисячі абсолютно різних людей об'єднала музика.
Свято відкрили Іван Люленов та KLER, які створили легкий настрій літнього вечора.
Після цього увага всіх прикувалася до благодійного аукціону. Його проводив кременчужанин, колишній працівник комунальної телекомпанії Артем Ребров.
На торги виставили військову атрибутику, а зібрані кошти традиційно спрямували на підтримку українських захисників.
А вже о 18:30 сцена вибухнула оваціями.
Під шалений рев багатотисячного натовпу на неї вийшов Макс Барських. Здавалося, стадіон видихнув і вдихнув одночасно. Його концерт став подорожжю останніх років життя всієї країни. А ще це була історія творчого переродження Макса Барських — від перших композицій, написаних у час війни, до нового українськомовного звучання, що стало близьким і рідним для мільйонів його прихильників. Кожна композиція ставала окремою історією. Кожне слово знаходило свого слухача.
Співак постійно змінював образи, а разом із ним змінювався й настрій сцени. Особливого шарму шоу додавали танцівниці — пластичні, енергійні, неймовірно красиві. Їхня хореографія була окремою мовою, яка не потребувала перекладу.
Та найбільше вражали люди. Вони співали кожен рядок. Обіймалися. Танцювали. Знімали відео, але водночас не забували просто дивитися на сцену.
Макс небагато спілкувався з публікою, але коли була така нагода, то особливо тепло спілкувався з юними шанувальницями. Двох юних прихильниць він навіть запросив на сцену.
По черзі вони разом виконали його пісні. Для маленьких дівчат це, мабуть, стане спогадом на все життя.
Не обійшлося й без кумедних моментів. Шанувальниці намагалися будь-що привернути увагу артиста. На сцену летіли квіти, подарунки, сувеніри. Найсміливіша прихильниця навіть жбурнула ліфчик. Щоправда, він не долетів до сцени. Дівчина не розгубилася, пройшла крізь натовп, забрала свою річ і... як ні в чому не бувало продовжила танцювати.
Здавалося, навіть природа захотіла стати частиною шоу. Під кінець концерту почав накрапати літній дощ. Та ніхто не тікав. Навпаки. Теплі краплини лише додали магії цьому вечору. Дощ змішався зі світлом прожекторів, музикою, сміхом, щасливими очима людей і теплим літнім вітром.
Дві години промайнули майже непомітно. Коли концерт завершився, тисячі людей ще довго не розходилися. Хтось фотографувався. Хтось танцював під музику діджея. Хтось обговорював улюблені пісні. Багато хто говорив одну й ту саму фразу: «Ми прожили цей вечір разом». І, мабуть, саме в цьому й був головний сенс фестивалю. Бо сьогодні дійсно має сенс жити. Любити. Співати. Мріяти. І вірити, що після кожної темної ночі обов'язково приходить світанок. І що після війни Україна знову співатиме ось так — вільно, голосно і щасливо.
Олег Булашев
Фото Олександра Скриля та пресслужби артиста
