Вшанування Героїв.
У приміщенні Кременчуцької районної ради відбулася церемонія передачі державних нагород родинам військовослужбовців, які віддали своє життя за Україну. Вручення провели начальник Кременчуцької районної військової адміністрації Олександр Аленін та начальник відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного ТЦК та СП майор Анна Тарасова.
Захід розпочався із вшанування пам’яті загиблих — учасники долучилися до загальнонаціональної хвилини мовчання.
Державні нагороди були передані від імені Президента України за особисту мужність і самовіддане виконання військового обов’язку під час захисту суверенітету та територіальної цілісності держави.
Згідно з Указом Президента України від 14 січня 2026 року № 54/2026 орденом «За мужність» III ступеню (посмертно) нагороджується солдат ЗВІРКО Анатолій Миколайович. Нагороду отримала мати.
Згідно з Указом Президента України від 04 березня 2026 року № 218/2026 орденом «За мужність» III ступеню (посмертно) нагороджується солдат КОВАЛЬЧУК Антон Дмитрович. Нагороду отримала мати.
Згідно з Указом Президента України від 22 січня 2026 року № 70/2026 орденом «За мужність» III ступеню (посмертно) нагороджується солдат МАРАХОВКА Сергій Станіславович. Нагороду отримала мати.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2026 року № 148/2026 орденом «За мужність» III ступеню (посмертно) нагороджується солдат ПАНЧЕНКО Максим Олександрович. Нагороду отримала мати.
Згідно з Указом Президента України від 22 січня 2026 року № 70/2026 медаллю «За військову службу Україні» (посмертно) нагороджується солдат ДУНСЬКИЙ Олександр Валентинович. Нагороду отримали дружина і донька.
Під час церемонії слова вдячності та підтримки висловили Олександр Аленін та Анна Тарасова.
«Ми схиляємо голови перед їхнім подвигом. Нині завдяки їм над нашими містами й селами майорить український прапор, а наші діти мають можливість жити та навчатися. Наші Герої, наші захисники взяли до рук зброю і стали на захист України. На жаль, вони віддали своє життя за кожного з нас.
Вони є прикладом мужності, відваги та героїзму для нас сьогодні і для майбутніх поколінь. Їхня втрата — це справді велика втрата не лише для родин, а й для країни в цілому», — сказав начальник Кременчуцької районної військової адміністрації Олександр Аленін.
«І ваш біль також є нашим болем. Ми розділяємо цю втрату з кожним із вас», — сказала начальниця відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького РТЦК та СП майор Анна Тарасова.
Найбільш емоційною частиною заходу стали спогади матерів про своїх синів.
«Мій син, Анатолій Миколайович Звірко, загинув під Авдіївкою. Так сталося, що він перебував саме на тій позиції, де російські військові вийшли з труби. Їхній підрозділ одним із перших зустрівся з ворогом. Я до останнього сподівалася, що є шанс. Там були взяті в полон військові, тому я вірила, що й він може бути серед них. Але сталося найстрашніше — він загинув.
Мобілізували його 18 липня 2023 року. При цьому ще 17 липня він мав бронювання, але вже 18-го йому вручили повістку. Він пішов без вагань. Казав, що не буде ховатися чи ухилятися. Вважав, що коли прийшов його час, то має виконати свій обов’язок. Тому, навіть маючи бронь, він пішов захищати свою країну. Не ховався жодного дня.Я плачу, мені дуже боляче. Але за свого сина мені не соромно ні на хвилину. Він вчинив так, як мав вчинити справжній чоловік, який здатен захистити свою країну і свою родину.Я вдячна кожному воїну. Сьогодні багато родин посмертно отримали нагороди своїх рідних. Це наші справжні захисники», — сказала мати загиблого воїна Анатолія Звірка.
Інша мати також поділилася спогадами про свого сина Сергія Мараховку:
«Мій син казав: "Буду до останнього захищати". На службі він пробув лише чотири місяці, але за цей час став командиром підрозділу безпілотників», — зі сльозами на очах пригадує свого сина Сергія Мараховку його мати.
Родини загиблих військових підкреслили, що попри невимовний біль втрати, вони пишаються подвигом своїх синів, які стали на захист України.
Олена Ліпошко
Фото авторки
