За враженнями недалечко.
Зима не привід сидіти вдома. Я це неодноразово доводила у своїх публікаціях. Тим більше, коли збирається гарна компанія і продумано чудовий маршрут.
І це все — про кременчуцьких туристів, які здійснили похід вихідного дня, організований Кременчуцьким міським клубом туристів (керівники — Оляна Колесник і Олексій Скок).
Маршрут цього разу не новий — він уже ходжений, пройдений і групами, і індивідуально. Але цього разу він був дуже незвичайний, адже пролягав кригою Кременчуцького водосховища, яке ще називають морем.
Погода цієї зими сприяла тому, що крига промерзла на 35 сантиметрів. Цей факт неабияк тішить любителів зимової риболовлі й таких туристів-екстремалів, як ми.
Відразу скажу: рибалки пробираються по кризі ген-ген далеко. Майже на лінії горизонту майоріють їхні намети. Ми ж йшли понад берегом, бо так можна побачити краєвиди нашої гори Пивихи.
Місцями було видно, як водосховище промерзло до самого дна. Прозора вода дала можливість роздивитися і водорості, і корчі, які вкраплювалися в товщі льоду. Постійно траплялися величезні бульбашки повітря, що застигли у вигляді химерних істот.
Морози скували джерела, які з гори стікали у водосховище. Величезні крижані брили — рідкісне явище, яке не завжди побачиш у наші зими, що останніми роками були теплі.
Йти кригою важко, адже весь час доводиться ковзати, щоб не зустрітися з твердою поверхнею п’ятою точкою. Тут туристичні палиці стали в нагоді. Та часом і вони не рятували, адже тороси криги ставали серйозною перешкодою. Тож місцями доводилося перелазити або навіть переповзати.
Та кременчуцькі туристи — ще ті вигадники. Того дня вони влаштували заплив… по кризі. І нічого, що вода нині у твердому стані. Хто сказав, що вона не може слугувати майданчиком для змагань?
Про знахідки. Оскільки берег укритий кригою та снігом, зараз знайти артефакти минулого дуже складно. Черепки, кістки та інші речі майже не траплялися.
А ось голову гігантської рибини знайшли буквально під ногами. Уявіть, яких вона була розмірів. Чому загинула — невідомо. Та, схоже, птахи тут добряче попирували.
Тепер про найцікавіше — як ми потрапили на море і як повернулися в місто.
Із Кременчука туристи рейсовим автобусом поїхали до Градизька. Варто врахувати: щоб потрапити на берег моря, потрібно пройтися вуличками селища. До речі, любителі рибки можуть зазирнути на ринок. Асортимент не надто великий, але щось на свій смак знайти можна. Та пам’ятайте: все, що купите, нестимете самі.
Адже з Градизька до Максимівки — нашого кінцевого пункту призначення — у цій мандрівці не багато не мало, а понад 17 кілометрів. Цим наддніпрянським селом теж треба пройтися, аби дістатися до автобуса.
Автобуси з Максимівки ходять регулярніше, ніж із Градизька, тож це варто врахувати під час прокладання маршруту. Хоч варіант доїхати до Максимівки й дійти до Градизька теж цілком непоганий.
Я в цій статті жодним чином не спонукаю і не закликаю до екстремального відпочинку взимку. Я лише розповіла про те, як зробити свої вихідні активними.
Навіть зараз, у холодну пору року, коли здається, що зима все скувала — і воду, і джерела, і рух. Насправді ж вона лише відкриває інші маршрути для тих, хто готовий іти.
Нагадаємо, Кладовище мертвих "шахедів" - що побачили кременчужани на дні моря
Олена Ліпошко
Фото авторки
