У затишному березовому гаю на березі річки Коломак, що на Полтавщині, — тиша. Така тиша, яка здатна лікувати, яка допомагає видихнути після метушливих буднів або ж після всього того, що тінню лягає на людину на фронті. Тут чути вітер, кроки по стежці, шелест листя й плюскіт води. Глемпінг “Острів” Марина та Андрій Худолєй створювали як місце для перезавантаження. Нині простір став місцем відпочинку — як для родини Худолєй, так і для кожного, хто сюди завітає.
Поки Андрій служить на харківському напрямку, Марина опікується бізнесом, командою і втілює нові ідеї. Історія цього проєкту — це нсамперед історія про партнерство тривалістю 20 років, про війну і про філософію життя — не відкладати на потім, жити зараз.
“Ми більше 20 років разом”
“Ми з Андрієм разом уже більше 20 років. Ми не ідеальна пара, але всі ці роки завжди були поряд, підтримували одне одного, разом проходили становлення нашого першого бізнесу. Разом помилялися, вчилися, росли”, — починає свою розповідь підприємиця, дружина ветерана Марина Худолєй.
Марина і Андрій — із Полтави. У них є донька Ксенія. За ці роки, каже Марина, вони стали справжньою командою, де панує повага одне до одного. Першим спільним бізнесом родини стала гуртова торгівля фруктами та овочами. Андрій возив продукцію по сезону, а Марина продавала.
“Це був наш перший спільний бізнес. Саме на ньому ми навчались, робили помилки, виправляли їх, здобували досвід. Але хотілося розвиватися, вкладатися в щось інше, щоб не все життя на ринку”, — пояснює Марина.
Згодом подружжя взялося за фермерство — почали вирощувати свиней. Паралельно ще певний час поєднували два напрями, щоб мати ресурс для розвитку.
“Фізично це дуже важко. На початку, коли господарство було меншим, працювали самі: Андрій, його брат Сергій і я. Далі вже наймали людей, бо робити все самостійно фізично неможливо”, — говорить підприємиця.
Марина каже, що вони могли замінювати та страхувати одне одного майже на всіх етапах їхнього бізнесу: від приготування кормів до ветеринарії.
У 2014 році Андрій був на Майдані. Марина ж залишалася в Полтаві з донькою і бізнесом. У той час родина продовжила працювати вже з фокусом на фермерство. Але вже тоді мріяли про власну базу відпочинку.
“Ми багато працювали і відпочинку в нас просто не було. Ми його відкладали до кращих часів: коли доробимо, дозаробимо, станемо на ноги. Ідея чекала свого часу”, — каже Марина.
24 лютого
“Чи мали ми передчуття великої війни? Тривожну валізку я збирала декілька разів. Збирала, розбирала. Як і багато людей, я не вірила, що в цивілізованому світі таке можливо”, — згадує Марина.
За два-три дні до повномасштабного вторгнення жінка знову зібрала речі. Ворог таки посунув на наші землі. 24 лютого Андрій без жодних вагань та обговорень пішов до військкомату.
“Він не питав ні в кого. Сам вирішив і пішов. Тоді не було думки про службу як роботу. Була лише думка захистити сім’ю, захистити дім, захистити своє”, — говорить жінка.
Про евакуацію не думали. Був бізнес, який працював, батьки. Марина взяла на себе відповідальність за власну справу.
“Андрій дуже підтримував. Мені важливо, щоб був план дій. Він завжди цей план якось давав. І це мене стимулювало продовжувати працювати. Сьогодні Андрій — чинний військовослужбовець, виконує завдання на харківському напрямку”, — каже Марина.
“Ми створювали місце, якого нам самим не вистачало”
До ідеї глемпінгу повернулася у 2023 році. Спершу це були розмови й мрії. А згодом перейшли до дій та чіткого плану.
“Місцем для глемпінгу обрали березовий гай на березі річки Коломак. Воно в житті все невипадково складається. Ця територія і рішення ніби зійшлися одночасно”, — згадує наша співрозмовниця.
Глемпінг “Острів” задумували як простір тиші, релаксу і відпочинку.
“Наша стратегія — це про тишу, простір природи, де можна зупинити час і насолодитися миттю. Ми створювали місце, якого нам самим бракувало. Спочатку це були будиночки з чанами та мангальними зонами. Згодом з’явилися стежки для прогулянок, невеличикй басейн, сапи та катамарани для відпочинку на воді”, — пояснює Марина.
Розвитку проєкту значно посприяла перемога у конкурсній програмі “Варто діяти” від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. Кошти спрямували на розширення інфраструктури, облаштування нових зон та створення інклюзивної рекреаційної ділянки.
“Грант нам дуже допоміг. Дооблаштували зони, відкрили нові простори для відпочинку. Також особливу увагу ми приділяємо сервісу. Розвиваємось, вдосконалюємось”, — каже жінка.
Бізнес під час війни
Сьогодні Марина не сама в управлінні — є брат Андрія, партнери, велика команда. Чоловік також на зв’язку.
“Це не самостійна історія, бо одному дуже важко. Саме завдяки спільній роботі ми бачимо результат. Глемпінг працює рік. Перший сезон перевершив наші очікування. Ми не сподівалися на такий успіх. Та людям подобається, вони відчувають, що все зроблено як для себе”, — з посмішкою каже Марина.
Люди приїжджають сюди, аби перезавантажитись. Тут немає гучних вечірок. Це простір тиші, спокою, сімейного відпочинку. Для військових і ветеранів в “Острові” діють знижки.
“Не відкладайте життя”
Марина каже: вести бізнес, коли чоловік на фронті — дійсно важко. Але якщо є взаємна підтримка, то усе буде до снаги.
“Нам здавалося, що більше ми, родина, повинні підтримувати Андрія. Але від нього був такий надзвичайний зворотній зв’язок, така підтримка, таке натхнення. Він завжди каже: не відкладайте життя, треба діяти зараз, бо живемо зараз”, — говорить Марина.
Ця фраза стала для родинного бізнесу справжньою філософією. А й справді: коли, як не зараз?
Глемпінг “Острів” народився з мрії про відпочинок, який подружжя колись відкладало. Тепер це простір, де люди зупиняються, видихають і вчаться жити не “після”, а “зараз”.
За матеріалами джерела
