Бігун на довгі дистанції Андрій Бялобржеський не планує зупинятися на досягнутому та хоче взяти участь у найближчих титульних змаганнях у столиці.
Нещодавно 29-річний кременчужанин Андрій Бялобржеський був учасником Чемпіонату України з дводобового бігу, що проходив у Вінниці. Паралельно з бігунами, які випробовували свої сили протягом двом діб, змагалися бігуни й у добовому забігу. Серед них – наш співрозмовник. Він подолав відстань у 184 км 566 м і фінішував першим. У такі цифри складно повірити, але, поспілкувавшись із Андрієм, розумієш, що ця перемога не була для нього сюрпризом. Скоріше, підсумком періодичних багатокілометрових змагань. Цікаво, що при собі бігун не мав годинника – просто розрахував свою швидкість до кількості кіл, які було необхідно пробігти.
- Перш за все, вітаємо вас із такою вражаючою перемогою! Поділитеся деталями з Чемпіонату?
- Це був Чемпіонат з бігу на 48 годин, тобто, аж на два дні. І додатково там проводилися змагання-забіги на 24 та 12 годин. Я брав участь не в титульних, а в додаткових змаганнях, але отримав кубок і медаль. На ньому, як і на багатьох інших заходах, бігуни мають змогу показати, як вміють розподілити можливості свого тіла та витривалість на десятки кілометрів. Для багатьох учасників це ще був і показ свого здорового способу життя, іншими словами – хобі, яке переростає у стиль життя.
- Як ви прийшли до цього, що стало поштовхом бігти?
- Раніше жив, як усі. 9 років поспіль курив, інколи вживав алкоголь. А потім кинув курити і думаю: ну, потрібно почати бігати ранками. Спершу бігав по 3 км в день, потім – 5, 10… Далі почув про змагання на довші дистанції. І з часом вирішив спробувати 42 км, а потім і 100.
- Коли здолали перший марафон? (42 км 195 м – авт.)
- Майже 4 роки тому. Тоді я тільки починав бігати, але вже через 9 місяців зрозумів, що хочу спробувати себе у марафоні.
- Як готувалися до нього?
- Читав відповідну літературу, поступово збалансовував раціон харчування та нормував кількість годин сну. Бо головне для бігуна – не відмовляти собі у стабільному відпочинку та сні. Щодо їжі, я уже 4 роки на вегетаріанстві. Мені від цього краще. Але нікого не агітую, думаю, все залежить від специфічних особливостей кожного організму.
- Для звичайної людини забіг у 185 км звучить вражаюче. Ви колись думали, що зможете так бігати, мріяли про щось подібне?
- Ні, навіть 4 роки тому я й близько про це не міг подумати. Були різні забіги, поступово вони збільшувалися. Перший добовий у 160 кілометрів був два роки тому в Києві. Там я посів 5 місце.
- У чому принцип такого бігу?
- Є різні кола залежно від місця проведення: у 1,3 км чи 2 км. І ти під час змагань дієш, як вважаєш за потрібне: можна бігти, можна відпочивати, їсти, пити, лягти поспати (сміється). Та взагалі пробігаєш 135 кругів. І хоча всі бояться, що такі кола – це не цікаво, але це не так, адже ти відволікаєшся на інших бігунів, щось слухаєш, про щось думаєш чи аналізуєш.
- Що найбільше запам’яталося в останньому забігу?
- На паралельному 48-годинному забігу мій знайомий встановив рекорд України – він подолав 370 км. До цього рекорд тримався 9 років.
- Окрім цього хобі, ви працюєте консультантом у спортивному магазині. Отже, певно, знаєте багато тонкощів про будь-які фізичні навантаження. Наскільки корисний і безпечний такий біг для людини?
- Потрібно не перенавантажувати себе під час бігу і отримувати від цього задоволення. Місцями, і особливо на початку, стає досить складно. Але це можливо перетерпіти, і тоді організм призвичаюється. Є багато нюансів, але будь-який стрес корисний для організму.
- На суглоби це якось впливає?
- Можливо, на незнаючих технік бігу. Адже бігти потрібно дуже обережно.
- Що ви порадите тим, хто хотів би так само займатися, як ви?
- В Україні немає тренерів з даного виду бігу. Пораджу лише те, що навантаження варто збільшувати поступово і бути, знову ж таки, обережним. Я біг у Харкові марафон, і тоді потрапив до лікарні. Адже була спека, і перед змаганнями на ділянці, де ми бігли, постелили новий асфальт. Ці фактори спровокували зневоднення організму, і я 5 діб не їв, не пив воду – лежав під крапельницею під наглядом медиків.
- З чого варто починати?
- Бігати від 3 кілометрів, далі – за власними відчуттями.
- З чого починається ваше ранкове тренування?
- Люблю поспати, тренуюся в обід чи ввечері. Коли готуюся до змагань, бігаю навіть у спеку. Все залежить від ваги людини. Тож декому я би не рекомендував швидко бігати, лише швидко ходити. Все індивідуально.
- Чого ще варто притримуватися, щоб були результати?
- Ходити багато пішки. У Києві у мене від дому до роботи 18 км. І кожен другий раз я дістаюся туди бігом, інколи йду пішки.
- Біг для вас – це стиль життя чи все-таки хобі?
- Мені подобається навантаження на тіло. До нього звикає організм, і коли стаються непередбачувані умови (спека чи задуха в транспорті), ти спокійно це переносиш. Також це розвиток суглобів, серцево-судинної системи.
- Вегетаріанської їжі вистачає для таких навантажень?
- Абсолютно. Я роблю акцент на вітаміни і різноманітні крупи й насіння, сухофрукти, намагаюся не їсти напівфабрикати. І раз на рік п’ю комплекс вітамінів.
- Чи не планували ви розвивати подібні ідеї бігу? Наприклад, у рідному Кременчуці?
- Я мешкаю у Києві, і одна із причин, чому поїхав із Кременчука – тут мало де можна тренуватися. Відстань від Раківки і до Молодіжного – всього-на-всього 17 км. Доки пробіжиш і надихаєшся усім тим – болить голова.
- А як рідні реагують на таке хобі?
- Спершу вони переймалися, коли біг 10 і 20 км, потім хвилювалися за марафон. Потім їм було страшно, коли біг добу, вони говорили: «Ну ти уже хоч 100 кілометрів біжи». Тепер перестали хвилюватися.
- Чи є у вас люди, з яких берете приклад?
- Імена не буду називати, але є люди, які у свої 60 років бігають і прекрасно почуваються. Я знаю чоловіка з Вінниці, який у 67 років біг подібну відстань уже у 80-й раз. Я нікого не агітую за такий спорт. Його треба просто відчувати – і бігти з приємним настроєм.
Ліна Романченко
Фото з особистого архіву Андрія Бялобржеського
