Що помітила журналістка нашої редакції, а що говорять містяни.
Транспорт і сферу обслуговування підлаштовано під комендантську годину
Від першого дня повномасштабного вторгнення росії на територію України у Кременчуці (як і скрізь по країні) введено комендантську годину. Її протяжність змінювалась. Зараз вона починається о 00.00 та триває до 4.00. Міський громадський транспорт підлаштований під цей час, хоч до повномасштабної війни на деяких маршрутах курсували чергові автобуси, на яких брали збільшену плату за проїзд. Не працюють у комендантську годину і служби таксі.
Міжміські маршрутки на Київ, Харків, Полтаву, Дніпро рухаються так, щоб пасажири встигали приїжджати до комендантської години, а всі ранкові виїзди – після її завершення.
Аналогічна ситуація з розкладом по залізничному вокзалу «Кременчук»: перший приміський потяг на Полтаву відправляється о 5.35, а останній – з Києва – прибуває о 22.45.
Щодо автовокзалу, то є один транзитний автобус на Київ, який відправляється о 3.00. Усі інші автобуси курсують, коли не поширюється дія комендантської години.
Режим роботи розважальних закладів, закладів громадського харчування, магазинів теж враховує обмеження воєнного часу.
Чорні сторінки історії Кременчука
27 червня 2022 року розділило життя багатьох кременчужан на до та після. Цього дня росіяни поцілили ракетою в торговий центр «Амстор». Наслідок – 23 загиблих, десятки поранених… Зараз на місці руйнування – лише бетонний майданчик. А неподалік колишнього річкового вокзалу заклали сквер пам’яті загиблим в ТЦ «Амстор». І зовсім недалеко від цього місця, уже в парку «Слави» (колишній парк «Ювілейний») цього року облаштували Алею Пам’яті загиблим в російсько-українській війні кременчужанам. На стендах розміщено портрети Захисників України, які віддали життя за незалежність нашої країни, починаючи з 2014 року. На жаль, ця Алея постійно збільшуються, доводиться доставляти нові конструкції.
Першим був Пушкін, а за ним революціонери та інші
Наприкінці 2022 року у Кременчуці у рамках деколонізації, демонтували пам’ятник Пушкіну, який стояв на бульварі, названого на його честь. Тож тепер бюст російського поета спочиває десь з вождем пролетаріату Леніним. Зараз бульвар носить назву Українського відродження.
Не так давно демонтували пам’ятник «За владу рад», який знаходився неподалік мерії Кременчука. І ось, у вересні цього року, на сесії міської ради депутати затвердили рішення про демонтаж пам'ятника матросам Дніпровської флотилії, який розташований у Крюкові. Також нагадаємо, що у рамках деколонізації у нашому місті постійно проходить робота щодо виявлення та усунення з простору пам’ятних знаків, меморіальних дошок. Деякі залишають, вносячи зміни.
Кардинальні зміни на мапі міста
У рамках деколонізації, починаючи від 24 лютого 2022 року, чимало кременчуцьких вулиць змінило свої назви. Це стосувалось, як великих міських артерій, провулків та тупиків. Так у нашому місті з однієї вулиці зробили дві. Це, якщо згадати вулицю Першотравневу, яка тепер має дві назви – Університетська (до перехрестя із вулицею Небесної Сотні), а далі – Старшого лейтенанта Кагала. Просто, коли тривав процес перейменування та були гострі дебати, знайшли такий компроміс.
Під час перейменування перевагу в нових назвах давали на честь загиблих кременчужан. Тому чимало вулиць названі на честь Захисників, які на них проживали, але загинули на російсько-українській війні. Є топоніми, що мають слід уже подій війни – такі, як вулиця Героїв Маріуполя, провулок Гостомельський. Вшановують у міській топоніміці й міста-побратими. Адже деякі із них відгукнулись на допомогу із перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну. Так, у Кременчуці є сквер «Алітуський» (біля мерії), планують доробити сквер «Бердянський».
Навчатися під землею
Дуже сильно вимоги воєнного часу торкнулись системи освіти Кременчука. Нагадаємо, що наші школярі чи не найдовше в Україні навчалися лише дистанційно, адже місцева влада не подбала про облаштування укриттів в ліцеях, гімназіях, дитсадках. Зараз ситуація більш-менш нормалізувалась. Лише 2 навчальні заклади проводять дистанційне навчання, а в інших–чи то офлайн, чи змішана форма. З дитсадками ситуація гірша: тут чимало їхніх вихованців користуються укриттями навчальних закладів. І, як не печально констатувати, але на третьому році війни наші діти навчились і уроки робити в укриттях, і заняття слухати, і гуртки там відвідувати.
Зауважимо, від 24 лютого 2022 року у Кременчуці поменшало дитсадків. Адже ті, що знаходяться поряд, реорганізовують та створюють з двох один. Приміщення або консервують, або віддають під інші потреби. Як ось дитсадок, що біля гімназії №21, віддали під відділення велоспорту дитячо-юнацької школи «Авангард». Однак є й негативний приклад, коли учнів гімназії №29 переселили із рідного приміщення в ліцей №6.
Потоки – центр водного туризму
Уже не перший рік триває воєнний стан, навігація маломірних суден по Дніпру заборонена. Але так сталось, що у Кременчуцькій міській територіальній громаді протікає не одна ріка. Тож цього відпочивального сезону Псел, як магніт, притягнув любителів водного туризму. Так, громадська організація «Кременчуцький клуб туристів» облаштувала геокупол, біля якого організували прокат каяків та сап-дошок, підтягнулись й інші. По Пслу водили групи, влаштовували походи вихідного дня. Турфірми з Полтави та інших міст включали локацію в Потоках до своїх маршрутів.
«Шкода, що лише біда нас об’єднала»
Питання, яке винесено в заголовок цього матеріалу, журналісти нашої редакції адресували перехожим на вулицях Кременчука, міському голові, секретарю міськради.
Зауважимо, переважна більшість респондентів просто не помічає ніяких змін. Відзначаючи, що місто живе повсякденними клопотами, транспорт їздить, комунальники працюють. Люди пенсійного віку вказують, що стало важче у фінансовому плані. Проте дехто помітив, що змінився не Кременчук, а його мешканці.
«Відверто кажучи, змін ніяких у самому місті, як на мою думку, немає. Щодо людей і ставлення один до одного – то так. Стало більше допомоги, стало більше людяності. Останній приклад, коли перевернулася машина (йдеться про мікроавтобус, який днями перевернувся на Молодіжному, ред.). Яка кількість людей побігла на допомогу. Я дивилася, мене це так розчулило і плакала. Тому що, нарешті, люди прокинулися та зрозуміли, що ми всі разом. Шкода, що лише біда нас об’єднала. Хотілося б, щоб люди завжди знали та пам’ятали… На фоні оцього всього жаху, оця цілісність, яка у нас відродилася», – слова дівчини-кременчужанки.
«Місто працює, місто бореться. Дякую всім кременчужанам за стійкість, за те, що ми продовжуємо працювати, продовжуємо допомагати хлопцям, які на фронті. Дякуємо всім нашим Захисникам, бо місто змінюється. І змінюється так само, як вся Україна змінилась. Десь дійсно менше почали вкладати в благоустрій, хоч інколи і робимо це... Менше робимо глобальних проєктів. Ви ж бачите, що до Дня міста... ми не робимо ніяких скверів, ніяких парків, ніяких відкриттів... Тому що всі ресурси спрямовуються на підтримку Збройних сил України, наших Захисників. Отак змінився Кременчук. Раніше ми святкували День міста, робили якісь події, навіть в 21-му році відкрили сквер «Енерджі» на Молодіжному. А після цього почалась війна і почались зміни», – слова мера Кременчука Віталія Малецького.
«В очі впадає, що багато транспорту. Я розумію, що Кременчук наповнився (людьми, авт). Практично немає вільних місць для переселенців… Ми обговорювали це з міським головою. Він ставить питання стосовно пошуку нових можливостей для розміщення можливих переселенців, які, ми розуміємо, що можуть бути в нашому місті… Ми підтримуємо один одного. Розмовляли з робітниками поліції. Вони говорять, що багато роблять, щоб у місті було як менше кримінальних елементів. Місто таке організоване і воно надихає. Навіть іноді виходжу на вулицю та розумію, що ми живемо, рухаємося вперед! Ми думаємо, що кременчужани пишаються своїм містом і роблять все, щоб воно було дійсно комфортним», – зазначив секретар міськради Юрій Гриценко.
Олена Ліпошко
Фото авторки
