Пандемія коронавірусу наче привчила батьків та школярів (як і студентів) опановувати знання перед гаджетами. Усі сподівалися, що найближчим часом цей жахливий процес навчання закінчиться. Втім до попередніх проблем додалися інші.
Вже певний період часу кременчужани живуть у режимі «світло є чи нема» – через аварійні відключення світла виникають проблеми як зі зв’язком, так і з інтернетом. І це стосується вже не тільки дорослих, а й школярів та студентів. Адже цьогоріч вони навчаються не за партами, а перед моніторами гаджетів та ноутбуком. Як налагоджено цей процес та чи задоволені батьки процесом навчання не лише під гул тривог, а й без світла? Цього тижня ми шукали відповіді на ці питання.
Урок не відміняється, а переноситься
Мама 4-класниці Дарини, 34-річна Аліна, віддає належне вчительці класу, де навчається її донька. Адже у початковій школі основну частину навчального матеріалу доносить один педагог і лише декілька уроків проводять інші вчителі.
«Як би не було складно, плюсом маємо те, що наша вчителька жертвує своїм особистим часом і намагається провести уроки, які відкладалися через тривоги чи відключення світла. Наприклад, якщо розпочався урок і залунала сирена, заняття не відміняється, а переноситься на інший час. Бувало і так, що математика, українська мова чи читання проводяться, скажімо, після інформатики чи англійської мови (уроки, які ведуть інші педагоги у класі). Ми розуміємо, що у цей час вчителька могла б вже займатися власними справами, готуватися до уроків на наступний день чи перевіряти домашні роботи. Але вона переносить урок і повноцінно його проводить», – розповідає вона.
Додає, що під час відключення світла на допомогу батькам, у першу чергу, приходять павербанки та настільні лампи.
«Цього року, коли готувалися до школи, купляли не лише звичне приладдя, а й ліхтарик нормальної якості, переносну зарядку та лампу, яка вмикається від павербанку. Усе це нам обійшлося до 2 тисяч гривень», – ділиться Світлана, мама іншої учениці.
Зауважують батьки і про збільшені витрати на мобільний інтернет. Адже із відключенням світла розраховувати на домашню мережу практично не доводиться.
«З початку відключень, однозначно, стало важче. Бігати до укриття уже, чесно кажучи, немає сил. Доки ми з чоловіком на роботі, дитина перебуває вдома з бабусею. Ми перенесли її стіл для навчання у прохідну кімнату (щоб дотримуватися правила «двох стін» на випадок тривоги). Бабуся намагається з дитиною виконати основні домашні завдання до вечора. Інші, такі, як дизайн, вивчення віршів, творчі завдання, виконуємо ввечері, інколи при свічках чи ліхтариках», – розповіла ще одна містянка Марина.
А як же самі вчителі?
За розповіддю однієї педагогині, періодичне відключення світла перетворило її життя у постійні перебіжки з дому до навчального закладу, де у цей час за графіком аварійне відключення не передбачалося.
«У більшості випадків мене, як і всіх, рятує мобільний інтернет та павербанк. А ще те, що мешкаю не так далеко від навчального закладу, де працюю. Адже вдома та у школі – різні черги аварійних відключень. Тож бувало так, що на початку уроку у мене раптово виключається телефон, тому біжу до школи, там вмикаю робочий комп’ютер, проводжу далі урок з тими дітками, хто підключений», – коментує вчителька Оксана Олександрівна.
Як педагогам початкових класів у таких умовах доводиться працювати, можна лише уявляти. Тому що вони не лише проводять уроки онлайн, до яких ще треба підготуватися, а оприлюднюють завдання у відповідних учбових платформах; перевіряють домашні, контрольні та самостійні завдання; проводять з дітьми роботу над помилками. І паралельно вони мають залишатися прикладом оптимізму та енергійності.
До речі, про перевірку знань. Про цей пункт схвально відгукуються батьки, які хоча б раз були присутніми на онлайн-уроках. Так, під час чи не кожного з них вчитель аналізує домашні роботи учнів, уточнює, що дитина виконали не так, що могла пропустити. Далі – індивідуальні завдання – допомагають повторити і закріпити попередній матеріал. Таку ж роботу батьки можуть проводити з дітьми, прочитавши коментарі від педагога у електронному кабінеті.
Проблеми є, і їх немало
Ситуація останніх років, як ніколи, навчила українців тримати силу духу, незважаючи ні на що. Однак деякі батьки відносяться до навчання онлайн з неприхованим скептицизмом. У першу чергу, наголошуючи на тому, що відповідальність за засвоєння матеріалу відтепер здебільшого перекладене на них самих.
«Як би ми не говорили про плюси і не намагалися їх знайти у сьогоднішньому часі, таких уроків недостатньо. Я це бачу по своєму синові. Інколи, коли слухаю урок онлайн, бачу, як вчителька намагається за 45 хвилин (чи скільки вдається провести урок у таких умовах) у мега-швидкому темпі наздогнати те, що діти могли пропустити минуло дня. Хоча під час звичайного очного навчання на це приділялося б значно більше уваги. Я слухаю, як їм ставиться завдання і ловлю себе на думці, що я би не змогла так швидко все порахувати, як вимагають із них. А в режимі онлайн, коли діти дивляться у гаджети, а не на дошку, вони відволікаються на щось ззовні (без наглядного контролю вчителя), їх увага розфокусована», – коментує одна із мам.
Проте, наскільки погіршилися чи покращилися знання у кременчуцьких дітей, працюючи вчителі коментувати не беруться. Про це нам вдалося поговорити із колишньою вчителькою, яка зараз надає послуги репетитора.
«Якщо аналізувати рівень знань звичайної дитини, що вона б могла знати і на якому рівні справлятися з тим чи іншим завданням, то, звісно, він частково погіршується. Дитина неначе виконує завдання з зав’язаними очима. Вона знає, що щось, десь чула, але навичок на повноцінну роботу, без постійних додаткових тренувань у неї не достатньо. Користуючись надзвичайною ситуацією, діти відкладають закріплення та повторення знань на другий план», – наголошує вона.
Учням старших класів, схоже, найскладніше
Про перенесення предмету на інший час, як це практикується у початковій школі, у старшокласників зазвичай не йдеться. Бо в них уроки розподілені між багатьма вчителями. Тому мама одного 7-класники під час нещодавніх аварійних відключень світла навіть перевела сина в іншу школу.
«Школу не називатиму. Але, схоже, директор там особливо не контролює вчителів. А вони, відповідно і проводять уроки. Із 6 уроків упродовж дня 4-5 – асинхронні (більше самостійне). Вчителі не підлаштовуються під учнів. Через це, на який урок встиг включитися і де пощастить, щоб був вчитель, то і добре. У новій школі серйозніше контролюється хоча б перебування учня на уроці. Даються якісь поблажки, приділяється більше уваги на повторення не вивченого за попередній урок завдань.
Серед найбільших проблем все одно залишилося накопичення боргів. Ми вирішували у родині, як з цим усім бути. Асинхронні уроки, домашні ледь встигаємо повноцінно зробити до заходу сонця, і то не завжди. А ще контрольні і індивідуальні. Також треба ж ще жити і щось зробити по квартирі у час, коли з’являється світло.
Серед плюсів – вдало введене тестування знань. Коли син проходить тест з того чи іншого матеріалу, може побачити, де є прогалина. Таким чином, за допомоги таких підсумовуючих онлайн-тестів почали ретельніше готуватися до контрольних та індивідуальних. Плюс – часто просимо нашого дідуся хоч раз у два тижні позайматися з сином алгеброю чи геометрією», – розповіла жінка про проблеми, з якими стикається її родина.
Шукаємо вихід
Що робити тим, у кого немає всезнаючих бабусь та дідусів? Скоріш за все, звертатися до репетиторів. Однак як проводиться навчання під час довготривалих повітряних тривог? Якщо заняття знову ж таки проходять онлайн, то що буде у разі відключення світла? Питання без відповідей неначе йдуть по колу. Але знаходити вирішення все-таки потрібно. Як нам розповіла репетиторка Лідія Іванівна, будь-яке дистанційне навчання для неї виключення.
«Все-таки знання закріплюють у живому спілкуванні. Я не змогла відмовитися від двох своїх учнів, з якими займалася до широкомасштабного наступу. З ними доводиться вчити предмет у час до сутінок, після їхніх уроків. Буває вчимося і в коридорі», – коментує вона.
У даному випадку ситуацію рятує ентузіазм та пенсійний вік жінки, що дозволяє їй підлаштовувати власний графік до змін у освітньому процесі учня. Зазвичай же практика ходіння до репетитора в сьогоднішніх умовах швидко завершується.
Як долають проблеми у освітньому процесі доньки, нам розповіла ще одна мама школярки Віра. За її словами, вони проаналізували предмети, у яких дитина почала відставати за останній час.
«Десь двічі на тиждень намагаємося їм приділяти більше уваги. Плюс – прошу усі завдання писати на чернетці. Це займає більше часу, але дає можливість відпрацювати недоліки чи помилки. Також ми купили невеликі посібники для тренувань: математичних прикладів і задач, диктантів з української мови», – поділилася кременчужанка.
Ще вони самотужки створити картки зі словами на англійській мові. Таким чином додатково можуть поповнювати словниковий запас доньки не вмикаючи гаджети.
«Поспілкувавшись з дитиною, ви можете самостійно визначити проблемні місця у тих чи інших темах з іноземної мови. А такі картки на перевірку слів дають можливість пограти зі мною і провести час без гаджетів», – підсумовує Віра.
Про наболіле
У багатьох школах Кременчуцького району за останній час вдалося організувати очний освітній процес. Для цього у закладах облаштували укриття. У відділі з питань освіти, культури, молоді, спорту та охорони здоров’я Кременчуцької районної військової адміністрації нам розповіли, що за очною формою працюють 25 закладів у Горішньоплавнівській, Градизькій, Пришибській, Семенівській громадах, за змішаною – 41. На жаль, у Кам’янопотоківській, Кременчуцькій, Новогалещинській громадах усі заклади освіти працюють дистанційно.
Кременчуцькі можновладці обіцяють у 2023 році відремонтувати укриття у 15 навчальних закладах. Однак коли ж завершаться відповідні ремонти і відновиться очне навчання – питання відкрите.
Розуміємо і те, що у нашому місті понад 30 загальноосвітніх шкіл, тож з укриттями буде менше половини з них.
«Я за те, щоб у місцевих школах завершували, нарешті, ремонт укриттів. Адже якщо дитина невсидюча, то вона сама взагалі не вчиться. Тільки з батьками, якщо ті не на роботі. Звісно, мер Малецький вражає своєю бездіяльністю – неначе він буквально начхав на освітній процес. І усі проблеми зі школами, як і інші, віддані батькам на самовирішення», – підсумовує одна з містянок.
Додамо, що у соцмережах нещодавно міський голова Віталій Малецький опублікував світлини з відремонтованими укриттями у декількох школах. У дописі до них йдеться про те, що при «огляді ходу роботи на одному з об’єктів звернув увагу на необхідності дотримання певних стандартів».
Тим часом, на кількох світлинах користувачі соцмереж побачили вбиральні у підвалах, вимощені кахелем, вибілені проходи до самого укриття. Але чи це головне батькам на сьогодні?
Нагадаємо, Малецький пояснив, чому не у всіх кременчуцький школах облаштовують укриття.
Усановій нічим вихвалятися або Як ставляться до дітей у Кременчуці.
Ліна Романченко
