Вічна слава Герою, який не злякався російської навали!
Сьогодні у Кременчуці на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України простилися з Ігорем Сіорою. Його життя обірвалося 12 березня 2022 року під час оборони міста Маріуполь. Там назавжди залишилося його тіло.
«На жаль, сучасна війна часом не дає змоги вчинити хоча б останній ритуал прощання із близькою людиною… Ми не прощаємось із тілом нашого захисника, а вшановуємо пам'ять його подвигу заради Батьківщини», - сповістив присутнім ведучий поминального заходу Сергій Ситник.
Захисник народився 5 грудня 1993 року в селі Нова Знам'янка. Він з дитинства займався боротьбою дзюдо, здобуваючи нагороди на змаганнях. Ігор закінчив Вільно-Терешківську середню школу, а згодом професійно-технічне училище №26 у Кременчуці, де отримав спеціальність автослюсаремеханіка.
Водночас кременчужанин був творчою особистістю - захоплювався репом: писав тексти та мав студійні записи.
Утім, з 26 лютого 2016 року Ігор присвятив своє життя захисту Батьківщини, підписавши контракт зі Збройними силами України. Він проходив службу у дев'ятому дивізіоні надводних кораблів та мав звання старшого матроса.
За свою віддану службу військовий був нагороджений медаллю «Операція об'єднаних сил За звитягу та вірність».
Сьогодні на кладовищі його рідним вручили ще одну нагороду – орден «За мужність» (посмертно). Її прийняла мати загиблого – Лариса Василівна.
Вона розповіла, що її молодший син Ігор у 2016 році заключив контракт – став до лав Збройних сил України. Спочатку служив в Одесі.
«Коли у 2018 році вони проходили протоку (Керченську, ред.), одне судно захопили кацапи в полон. А хлопці з судна Ігоря поливали ворога гарячою водою з труб – таким чином пройшли (протоку) і базувалися в Маріуполі», - пригадує мати.
У цьому місті він проживав до початку повномасштабного вторгнення.
«В 2021 році я в нього відпочивала з його старшими доньками Софією та Поліною в Маріуполі. Коли в нього була відпустка, він завжди брав дітей до себе», - пригадує жінка.
На початку повномасштабної війни вагітною була його друга дружина, яка тепер разом з третьою донькою проживає у Кременчуці.
Лариса Василівна також розповіла, що за часів мирного життя її син працював на шиномонтажу. Але взяв до уваги приклад старшого брата, який тоді вже служив 8 років. І одного разу Ігор Сіора змінив своє життя кардинально, приєднавшись до ЗСУ.
Пані Лариса пригадує, що її син не збирався повертатися до Кременчука, йому подобався Маріуполь.
«Так і сталося: душа його десь літає, а тіло назавжди залишилося у Маріуполі», - розповіла мати військового.
Приїхали на похорони й ті, хто був з ним у далекому 2022 році. Один з них – Данило, який нещодавно звільнився з полону. Саме Ігор допомагав йому після поранення.
«Я знав цього хлопця, як найкращого, наймужнішого, сильного духом побратима. Він завжди допомагав. На початку війни він не втік. Взяв в руки автомат разом із нами, тими, хто лишився. Мені дуже шкода, що так сталося», - слова Данила.
«Він назавжди залишиться для нас героєм! Він був дуже веселий і таким залишиться в нашій пам'яті, в нашому дивізіоні. Тому що був гарною людиною. Про нього залишиться тільки світла пам'ять», - слова пані Оксани, яка також була поряд із загиблим у Маріуполі.
«Ігор був сміливим, харизматичним. Навіть коли нам було дуже важко, він нас підбадьорював», - пригадав ще один побратим Павло.
До цього варто додати, що батьки пройшли важкий етап з моменту загибелі сина.
«Ми об'їздили морги в Києві, в Дніпрі. Здавали ДНК - ми так тіло ніде й не знайшли. Побратими нам розповіли, як це все трапилось. Данило був в останній момент до загибелі Ігоря з ним.
Ми їздили всі три роки в Координаційний штаб, щоб повернули наших побратимів з полону. Тому, що це була сім'я Ігоря. Ми хотіли щоб вони потім нам розповіли, як це все трапилось», - розповіла Лариса Василівна.
Тепер рідні гідного захисника Батьківщини мають пам’ятне місце, де можуть поминати свого сина. Сюди ж можуть прийти й кременчужани, щоб віддати шану оборонцю, який не злякався російської навали та до останнього захищав рідну Україну!
Вічна слава Герою! Співчуття рідним та близьким!
Олена Синтюрина
Фото авторки
