Фото.
Сьогодні у Кременчуці освячують вербу.
У Свято-Миколаївському кафедральному соборі ( вул. 29-го Вересня, 16/34) отець Володимир Макогон, цієї неділі провів літургію і почав освячення гілочок верби біля храму.
Також служба проходить у інших церквах міста.
Варто нагадати, неділя за тиждень перед Великоднем називається “Вербною”. За християнським вченням, у цей час Спаситель Христос в’їжджав до Єрусалиму на ослику і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавна вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповіщає про прихід весни і має цілющі властивості.
У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослужіння сходяться всі – старі й малі, – бо “гріх не піти до церкви, як святять вербу”. Коли закінчується відправа і священник окропить гілля свяченою водою, то діти, одне поперед одного, стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька “котиків”, “щоб горло не боліло”.
Колись господарі, повертаючись з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або, якщо було близько, то в полі, “щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток”, а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи: Не я б’ю – верба б’є, за тиждень Великдень, недалечке червоне яєчко!
Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. “Гріх ногами топтати свячену вербу”, а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб боронь Боже під ноги не потрапило.
Марина Соловей
