Місто Гуляйполе Запорізької області розташоване лише в шістьох кілометрах від фронту. Понад три роки тут немає ані електрики, ані централізованого водопостачання, ані газу. А ще – жодної дитини
Попри щоденні обстріли, у Гуляйполі залишаються понад 1 200 мешканців. Виживати їм допомагають волонтери та пункт Незламності, наголошує"Справжнє".
Місцева жителька Ірина не залишала рідне місто з початку повномасштабної війни. Вона із чоловіком веде домашнє господарство та дбає про кілька десятків безпритульних котів і собак. "Коли кормів бракує – варимо кашу", – розповідає жінка.
Її сусідка Людмила переїхала до квартири дочки, аби мати доступ до підвалу, де можна сховатися в разі прильоту. Вдень вона також опікується місцевими тваринами. "Вони як члени сім’ї. Я щодня з підвалу виходжу, а вони вже чекають", – каже жінка.
Місцевий пункт Незламності став життєво важливою опорою для тих, хто лишився: тут можна зарядити телефон, випрати речі, випити чаю і навіть пообідати. Жителька Гуляйполя Олена готує до 35 порцій із наданих волонтерами продуктів. "Сьогодні в меню – рагу з тушонкою й кукурудзою. Готую з того, що є", – розповідає кухарка.
"Це не життя в повному сенсі, але ми пристосувалися", – зізнається одна з постійних відвідувачок хабу.
Загалом же щодня його відвідують близько сотні людей.
Нещодавно громада отримала новий генератор на 30 кВт, привезений волонтерами з Німеччини. Він забезпечує хаб електрикою для всіх потреб.
Тим часом масштаби руйнувань в місті вражають: тією чи іншою мірою пошкоджені майже всі будинки, й приватні, й багатоповерхові, знищений культурно-спортивний комплекс, який був центром громадського життя міста. Гуляйполе без нього остаточно спорожніло, як зізнаються мешканці. "Він був серцем громади", – ділиться жителька Наталія.
Дітей із Гуляйполя евакуювали ще 2023 року, але в селах громади родини з дітьми досі залишаються. Влада закликає їх переїжджати до безпечних регіонів. Гуляйпільців готовий зокрема прийняти Івано-Франківськ.
Раніше в місті разом із навколишніми селами мешкали 20 тисяч людей. За час війни населення громади скоротилося вдесятеро.
Загалом в громаді 32 населені пункти, п’ять сіл перебувають під тимчасом окупацією. У 25 продовжують жити люди, переважно – літні. Виживають завдяки гуманітарній підтримці. Їм регулярно доставляють продукти, пічки-буржуйки, ліхтарі, повербанки, постіль і засоби гігієни. Продуктові пакунки видають двічі на місяць, частину допомоги доправляють волонтери й благодійники.
Попри постійні обстріли мешканці примудряються вести домашнє господарство: доглядають за свійською живністю, саджають городи. І майже всі тією чи іншою мірою є волонтерами: якщо не годують тварин-безхатьків, то доглядають за майном сусідів, які поїхали.
На правах реклами
