Загинула на рубежі Донецької та Запорізької областей.
3 березня у бою з окупантами загинула 48-річна мати-героїня з Марганцю Ольга Семидьянова. Була учасницею бойових дій на Донеччині з 2014 року.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на "Факти", Ольга Семидьянова загинула на рубежі Донецької та Запорізької областей
Ольга народила шістьох дітей, і ще стільки ж всиновила, за що була удостоєна звання мати-героїня.
У 2015 році чоловік Ольги Семидьянової пішов добровольцем у батальйон ДУК "Правий сектор", невдовзі запропонував своїй дружині долучитись.
"Вона була на стрільбищах, освоїла військову справу, загорілась цим і вирішила залишитись. За нею поїхала і я, де й зустріла свого чоловіка - теж військовослужбовця, - розповідає донька загиблої Юлія Волкова. - Оскільки 1 березня 2016 року Збройні Сили України офіційно підписали контракт з батальйоном "Айдар", ми разом із мамою вирішили доєднатись. Щоправда, нам запропонували такі посади: мені кухаря, а мамі - бути швачкою. Втім, це тільки все рахувалось в документах, адже насправді вона була на передовій і рятувала поранених як бойовий медик у третій штурмовій роті. Тільки через два роки до батальйону приїхали фахівці, й таким чином мама отримувала необхідні медичні знання, аби вже офіційно займати цю посаду.
За мужність, героїзм, професіоналізм вона отримала чимало нагород. Остання — орден "Честь і слава", вона так нею пишались. Ви знаєте, мама практично не покидала гарячі точки, бо понад усе хотіла допомагати людям, щоправда, чимало друзів її війна і забрала. У 2019 році на день народження мами окупанти обстріляли їхні позиції. На щастя, всіх врятувало те, що разом із побратимами встигли сховатись в інший бліндаж. Але через пожежу у неї згоріли всі документи та речі. Пам'ятаю як мама набрала мене й попросила, аби я не злилась, що серед цих речей був і мій ноутбук. Але я заспокоїла її, адже людські життя значно дорожчі ніж якісь речі. Кожного разу, коли мама їхала та прощалась, вона повторювала: "Якщо не ми будемо там, то вони прийдуть у наші будинки". Що і сталось".
Загинула Ольга Семидьянова 3 березня на рубежі Донецької та Запорізької областей. Рідні зізнаються — смерть передчувала. Бо за кілька годин до того відправила через знайомих рюкзак з речами й написала дітям, що дуже їх сильно любить і їде у гарячу точку. Більше на зв'язок не виходила.
"Під час бою наші військові йшли у відступ, і комбат дав завдання відправити всіх жінок із передової трохи далі, але мама відмовилась, — продовжує Юлія Волкова. — Мовляв, до останнього залишиться зі своїми побратимами та своєю ротою. На жаль, сили у противника були більші за кількістю. Мама була одягнена у бронежилет, каску. Вона до останнього рятувала побратимів, хоч їх і вбили кляті окупанти. Вони гатили з танків, стріляла піхота. Маму вбили зі стрілецької зброї. Вона загинула не відразу, а від втрати крові, отримавши важке поранення у живіт. У нас є фотографії з місця загибелі, але через важкі бої ми досі не можемо похоронити маму. Але ми робимо все, аби якнайшвидше це зробити, хоча у військкоматі нам не йдуть на зустріч. Постійно молимось за неї й дякуємо, що Бог нам послав її".
За матеріалами Цензор.нет
