Донька і досі не хоче вірити, що батька не стало.
Із прикордонником Андрієм Михном попрощались сьогодні у Кременчуці. Йому назавжди залишиться 51 рік, а рідні і досі відмовляються вірити, що він загинув.
Сержант Андрієм Михно народився в нашому місті 21 листопада 1971 року. Працював на різних підприємствах нашого міста. Під час АТО підписав контракт, служив у прикордонних військах.
Про це розповів під час прощання в міському палаці культури військовослужбовець із позивним «Художник».
«Він повернувся до цивільного життя. А вже під час повномасштабної війни 16 лютого 2023 року підписав новий контракт у Харківській області, де проходив військову службу. Був призначений в српецпідрозділ прикордонної служби і направлений в Ізюмський район, у зону бойових дій, був молодшим командиром. У ході танкового обстрілу, неподалік села Чернещина, був важко поранений, отримав рани, не сумісні із життям», - розповів Художник.
У Андрія Михна залишився син і донька. Під час похорону батька жінка втрачала свідомість від горя. «Тато, таточку», - було чути її голос біля МПК.
Сюди йшли містяни із букетами гладіолусів, троянд, гвоздик. Це була остання шана нашому Герою.
Брат Андрія Михна теж проходить службу у зоні бойових дій, у розвідувальному батальйоні. Він на день приїхав на похорон. І вже сьогодні повертається на фронт.
«Важко проводжати своїх, важко проводжати в останню путь наших хлопців. Йде війна і нічого не зробиш. Вчора хоронили Яна - розвідника, а сьогодні - прикордонника. У четвер прощатимемось із Артемом Гончаром, який воює із 18-ти років», – говорить Художник.
Кременчужанки, які знали загиблого Артема Михна понад 30 років, пригадують, що був добрим, веселим, завжди жартував.
«Дуже тяжко. Комусь захотілось смерті наших хлопців. На доньку Катю страшно дивитися. Вона і досі не вірить», – говорить Лариса Шпак, не підбираючи слів на адресу ворога, який вже скоро, як півтора роки, шматує нашу землю.
А дружина брата загиблого Захисника Лілія Михно пригадує, як Андрій рвався на цю війну.
«Мій чоловік теж на війні. Ніхто ж нікого не відмовляє їх туди йти. Це святе діло – своїх дітей від ворога боронити. Андрій сам хотів піти на війну, щоб це швидше закінчилось», - слова кременчужанки.
Уже традиційно містяни проводжають Героїв, «живим коридором», стоячи на колінах.
Відспівування пройшло у Свято-Миколаївському соборі.
Поховають Андрія на Свіштовському кладовищі, на Алеї Пам‘яті.
Читайте: Завтра Кременчук прощається із загиблим на війні росії проти України Андрієм Михном
Світлана Павленко
Фото Максима Полтавця
