Символ пам’яті.
Сьогодні у Кременчуці відбулося урочисте погашення спеціальної серії конвертів до 65-річчя трагедії Кременчуцького водосховища, присвячених також пам’яті жителів села Воїнці, яке було затоплене під час створення водосховища.
Ідея увіковічення історії переселенців зародилася сім років тому, розповів голова Кременчуцького товариства філателістів Володимир Скляр.
За його словами, зацікавлення цією темою розпочалося з випадкової події. Чоловік був учасником фольклорного колективу «Крюків’янка». Під час свята на одній із вулиць у Кам'яних Потоках пан Володимир побачив карту, яка належала переселенцям із села Воїнці. Це спонукало його більше дізнатися про історію села та людей, які втратили свої домівки.
«І в нас така ідея запала – зробити конверти, зробити пам'ять тих людей, які там були поховані, які переселились на конвертах. Ми 5 років до цього йшли. І ось дійшли в цьому році, тому що 5 грудня на водосховищі почав працювати перший реактор (йдеться про турбіну -авт)… І ми до цього дня зробили 12 конвертів» - розповів Володимир Скляр.
Загалом було створено 12 конвертів із марками, які відображають історію Воїнців та зображують його жителів.
На церемонію погашення конвертів завітав Михайло Григорович. У 1958 році його родина переїхала на нове місце проживання, забравши з собою матеріали зі старого дому. Тоді він був ще підлітком, розповідає Світлана Слюсаренко – заступник директора Регіонального центру професійно-технічної №1, а також донька та онучка свідків великого переселення й племінниця Михайла Григоровича.
Ось фотографія: він із батьками й двоюрідною сестрою, зроблена ще біля рідної хати у Воїнцях.
Михайло Григорович ділиться, що будували хати толокою, гуртом, допомагаючи одне одному. Зазначає, що це були важкі часи, але вони об’єднували. На новому місці переселенцям також допомагали – надавали цеглу, іноді навіть залучали фахівців для будівництва. Однак багато доводилося робити самотужки.
Світлана Слюсаренко також розповіла, що переселенців із села спочатку відправили на Херсонщину, звідки частина повернулася через спекотний клімат. У результаті понад 100 сімей оселилися у Кам’яних Потоках, де почали нове життя.
Пані Ніна Йосипівна, яка залишила Воїнці маленькою дитиною, згадує, як її родина болісно прощалася з рідним селом.
“Вони дуже плакали, бо було там дуже красиво, місцевість красива […] Яка природа була чудова, які були річки, скільки було риби. Жили вони, як в раю, і переїхавши сюди, їм було трохи некомфортно спочатку, поки відстроїлися...”, – розповіла вона і зазначила, що дуже шкода, що їх батьки не можуть бути присутніми на сьогоднішній пам’ятній події.
Приємний бонус — на нових конвертах є QR-код, який веде до відео, статей і фотографій, присвячених історії родин із затопленого села.
До речі, за словами Світлани Слюсаренко, представники англійського BBC також приїжджали й знімали інтерв’ю. Тоді ще багато очевидців подій були живі.
Сьогоднішня подія ще більше об’єднала нащадків переселенців, нагадуючи про силу та єдність, які допомогли колись почати нове життя на новому місці.
Валерія Макряшина
Фото Нікіти Співака
