Як кременчужани відкривали таємниці Нижньоворсклянського парку.
Минулої неділі кременчуцькі туристи відвідали регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський». Поїздку в заповідну зону, яка розташована за 65 км від Кременчука, організовано Кременчуцьким міським клубом туристів (керівники Оляна Колесник і Олексій Скок).
Вдалося приїхати з другої спроби, адже у день планування поїздки сніг і дощ стали на заваді. Але всі сподівання кременчужан були виправдані – 13 квітня був передовий день, аби досліджувати щось нове. І цим новим стала природа рідного краю. Екскурсію туристам провела знана науковиця, кандидатка біологічних наук, доцентка кафедри прикладної екології та природокористування Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Наталія Смоляр.
Цього дня кременчужани пройшлися не лише звивистими стежками цього ландшафтного парку, а й потрапили на відому Зміїну гору. Але все по черзі.
РЛП «Нижньоворсклянський» — найбільший регіональний ландшафтний парк на Полтавщині. До нього входять: долина річки Ворскли з острівною системою в Кам'янському водосховищі (між селами Правобережна та Лівобережна Сокілка, Вільховатка, Орлик, Придніпрянське, Лучки, Світлогірське). Найближчими містами є Кобеляки та Кременчук. Площа парку — 23 200 гектарів.
У 2002 році Лучківський заказник введено до складу новоствореного Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський». Адміністрація ландшафтного заказника розташована в адміністративно-науковому центрі заказника, що створено на базі колишнього біостаціонару Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, відомого як «Лучки». Адміністративно-науковий центр носить ім'я Андрія Потаповича Каришина — відомого вченого-хіміка, засновника біостаціонару природничого факультету Полтавського педуніверситету.
З цього почалась екскурсія. А зустрілися в приміщенні адміністрації, будівлі понад 120 років, яка раніше була маєтком графа Толстолузова. Згодом тут розташували школу.
У 60-х роках минулого століття, коли створювали Дніпродзержинське водосховище, ця територія згідно із проєктом мала бути затоплена аж до Лівобережної Сокілки. Але як завжди в проєкті сталася помилка, і вода сюди не піднялася, а село Лучки відселили. Будинки зрівняли екскаваторами, щоб люди не повернулися. Залишилась лише будівля школи.
Тож тут було створено навчальну базу руками студентів Полтавського природничого факультету — майбутніми біологами, хіміками та їхніми батьками.
Війна внесла корективи, але й досі тут займаються науковою роботою і відпочивають.
«Моя подруга 25-й рік поспіль приїжджає сюди із Диканьки із своїми учнями на практику.Збираються і наступного літа», — говорить Н. Смоляр.
Запевняє, що тут красиво завжди, у будь-яку пору.
Наталія Смоляр розвіює всі стереотипи про те, що люди не можуть втручатися в природу регіонального парку. Але все має відбуватися із дозволу і під контролем адміністрації.
«Ми просимо зараз людей косити і випасати луки. Тому що коли цього не робити, територія з рідкісними рослинами перетворюється на чагарники і потім будуть ліси. Ну ліси є, а от хочеться ж лук таких з орхідеями», — її слова.
Під керівництвом адміністрації і на певних ділянках тут навіть випалюють території, які не можуть скосити.
Унікальність регіонально-ландшафтного парку полягає в тому, що він розташований на межі степу і лісостепу, тому тут більше різноманіття.
Проте, коли туристи ходять територією регіонального ландшафтного парку, заборонено будь-яке втручання: не розводити багаття, не зривати квіти, гриби, навіть не розмовляти голосно.
Але це стосується зони рекреації. Є й зони проведення господарської діяльності. Є зони, де туристам дозволяють відпочивати в наметах.
«На цій базі працюють або науковці, або ті, хто хоче босими ногами пройтися вранці по росі, щоб їх розбудили пташки, і так далі. Тому ось такі умови», — слова пані Наталії.
Щодо самого регіонально-ландшафтного парку, то це найбільша природно-заповідна територія Полтавської області — 23 200 га, з яких 70% — це вода, річка Ворскла. На цьому акцентує Наталія Смоляр.
Ліси займають 4608 га, а болота — понад 183 га. У парку типовими є байрачні діброви, степові ділянки, осокові болота та псамофітні (піщані) і галофітні (на солоних ґрунтах) луки. Серед рослинних угруповань виявлено 5, які занесені до Зеленої книги України.
Всього на території заказника налічується понад 900 видів рослин. У дібровах зростає 12 видів, занесених до Червоної книги України, і понад 60 видів, які потребують охорони в Полтавській області. Грибів же втричі більше, ніж рослин. Під час екскурсії кременчужани побачили трутовики, бачили і зморшки.
І ось йдучи і милуючись красою, туристи побачили неймовірне. А саме Зміїну гору. Вона знаходиться у дельті річки Ворскла у ландшафтному заказнику загальноукраїнського значення "Лучківський", що входить до складу Регіонального ландшафтного парку "Нижньоворсклянський". Зі схилів гори відкриваються надзвичайні краєвиди: Ворскла, що звивається у підніжжя, заплави, стариці, заливи, острови з заростями очерету, трохи далі — Дніпро, а навкруги — рівнина, яку видно на десятки кілометрів. Звідси можна почути і побачити різноманітних птахів, тих же лебедів, диких качок.
Дорогою на гору змій кременчуцькі туристи не побачили, проте вужі грілися на сонці. Та Наталія Смоляр розповіла, що тут є й отруйні гадюки. Навела приклад, що її собаку саме така і вкусила. Тож питань, чому така назва, вже не виникало.
«У нас є вуж звичайний, вуж водяний і значна популяція гадюки степової, яка занесена до Червоної книги України. Гадюки, вужі — всі оці хижаки — вони на вершині екологічної піраміди. Якщо їх багато, це означає, що те, що вони їдять, і те середовище, де живе те, що вони їдять, у нормальному стані. Єдине, чого не вистачає — це ще більших хижаків, бо спотворені екосистеми. Тому я завжди кажу, що ми до них прийшли і їх турбуємо, тому давайте так, щоб ніхто нікого не турбував», — говорить Наталія Смоляр.
Тепер про найцікавіше - кожного дня природа на маршрутах РЛП «Нижньоворсклянський» змінюється.
У неділю 13 квітня кременчуцькі туристи побачили, як квітне рябчик руський (червонокнижна рослина).
Знайшли ріг косулі.
Плантації пшінки весняної.
А ще гіацинти і інші рослини.
Враження від екскурсії залишаться у серцях кременчужан надовго. Природа рідного краю, професійні розповіді фахівців і атмосфера справжньої поваги до довкілля подарували кожному частинку натхнення і розуміння важливості збереження нашого багатого природного спадку.
Такі подорожі — це не лише відкриття нових місць, а й нових сенсів. Адже доторк до природи — це завжди доторк до самого себе.
Довідково
На території парку 901 вид вищих судинних рослин, з яких 4 включено до Європейського червоного списку рослин, а 19 – до Червоної книги України. Тут нараховується 220 видів наземних хребетних тварин, з яких: 9 видів земноводних, 9 видів плазунів, 170 видів птахів та 42 видів ссавців. 22 види є регіонально рідкісними, 16 видів занесено до Червоної книги України. Трапляються тут також 5 видів риб.
Читайте: Кладовище мертвих "шахедів" - що побачили кременчужани на дні моря
Олена Ліпошко
Фото авторки і кременчуцьких туристів
