Пряма мова.
У Кременчуці відбулася щемлива зустріч із військовим Дмитром Бабміндром, який повернувся з російського полону після понад двох років неволі. У сквері імені вбитого народного мера міста Олега Бабаєва його зустріли представниці громадської організації «Голос тиші» та небайдужі містяни — серед них було чимало тих, хто досі чекає своїх рідних із війни.
Ще до появи військового люди тримали в руках квіти, синьо-жовті кульки та коровай — як символ вдячності, життя і повернення додому. У повітрі відчувалася напруга очікування і водночас радість, яку важко було стримати.
«Вітаємо вас, дякуємо, що приїхали, що витримали, що ви з нами. Ми так вас чекали», — ці слова стали першими, які почув Дмитро від містянок.
Голова ГО «Голос тиші» Олена Крюкова, вручаючи коровай, наголосила, що це символ достатку й українського дому, до якого завжди повертаються. Вона подякувала військовому та його родині за витримку й додала, що попереду ще складний шлях відновлення, на якому він не залишиться сам.
Сам Дмитро розповів, що перебував у полоні понад два роки, зокрема на території Чечні. У неволю потрапив під Авдіївкою під час бойових дій. Попри пережите, він говорить стримано, але без озлоблення: порівнює різні умови утримання та зізнається, що найбільше там допомагала думка про повернення додому.
Військовий також повідомив, що в полоні проходив лікування після поранень і обморожень. Наразі — тривала реабілітація та відновлення.
Сьогодні поруч з військовим увесь час була його дружина Оксана. Вона розповіла, що про повернення чоловіка дізналася вже після того, як він опинився на території України. Довгі місяці родина жила очікуванням і невідомістю, отримуючи уривчасту інформацію з різних джерел.
«Я відчувала, що він живий. І вірила до останнього», — каже вона, згадуючи роки очікування.
Після розмови з журналістами всі присутні разом виконали Гімн України. У небо піднялися синьо-жовті фаєри, а на державному прапорі люди залишали слова підтримки й побажання військовому.
Ця зустріч стала для багатьох не просто поверненням людини з полону, а нагадуванням про сотні історій очікування, болю і віри, які тривають і досі.
"Ми маємо так зустрічати кожного. Маю надію, що сьогоднішня подія започаткує нову важливу традицію — із повагою, вдячністю та шаною зустрічати кожного українського воїна, котрий повертається додому після полону. Для хлопців дуже важливо бачити, що їх не забули, що за них боролися і продовжують боротися за кожного",- сказала голова ГО «Голос тиші» Олена Крюкова і присутні з нею повністю погодилися.
Нагадаємо, Шестеро захисників із Кременчуцького району повернулися з російського полону додому
Із російського полону повернули 205 українців: серед звільнених — Захисник із Кременчука (Доповнено)
Олег Булашев
Відео Максима Полтавця
