Судова справа.
Майже 20 років тому спалахнув конфлікт навколо магазину «Сакс», що знаходився по вулиці Пролетарській. Тоді містянка Тамара Атамась стверджувала, що злочинна група підробила документи та незаконно намагалася заволодіти її майном. Друга сторона заявляла, що законно купила це приміщення.
У грудні 2011 року судові виконавці намагалися виконати рішення суду та описати майно власників торгової зали. Судвиконавці за допомогою спецтехніки зрізали одні вхідні двері. Коли вони почали зрізати другі двері, пролунали постріли. З травматичної зброї було поранено одного з понятих.
У квітні 2013 року пристрасті у «Сакса» вирували, коли в цьому приміщенні хотіли зробити магазин «АТБ», але цьому стали на заваді і перші власники, і місцеві жителі, і міська влада.
Потім Тамара Атамась не раз була у центрі уваги медіа через спірне майно.
То вона блокувала прокуратуру, то заявляла, що її збила автівка, за кермом якої сидів заступник прокурора міста, то вона влаштувала дебош у лікарні, то забарикадувалася у прокуратурі, то влаштувала «концерт» на сходах Автозаводського райсуду, то їздила на прийом до Генпрокурора Юрія Луценка, де також кричала як різана, то влаштувала скандал Президенту України Володимиру Зеленському.
Але поки вона мітингувала, майно кілька разів перепродувалося, і в останніх власників — Віталія М. та Давида С. — його один з попередних власників Віктор Столяренко намагався також відібрати.
Тепер завершилася одна з найбільш заплутаних у Кременчуці майнових історій останніх років, у якій переплелися підозри у підробленій довіреності, кілька перепродажів нерухомості, почеркознавчі експертизи, смерть позивача та боротьба спадкоємця вже у Верховному Суді.
Початок суду
Ще у травні 2020 року Віктор Столяренко звернувся до суду із вимогою повернути йому нерухомість, яку, за його словами, у нього фактично «вивели» за допомогою підробленої довіреності.
Позивач заявляв, що ніколи не підписував довіреність на ім’я Сергія Б., яка була посвідчена ще у 2008 році приватним нотаріусом Володимиром Цемахом. Саме на підставі цієї довіреності у травні 2017 року було укладено договір купівлі-продажу приміщення.
За версією Столяренка, він не уповноважував Сергія Б. продавати його нерухомість і взагалі не знав про відчуження майна.
Позов був поданий до Сергія Б., ТОВ «Алв**га», ТОВ «Да**я-2**8», а також до нинішніх співвласників приміщення — Віталія М. та Давида С.
Серед третіх осіб у справі фігурували одразу кілька кременчуцьких нотаріусів. Серед них відомий нотаріус Олександр Ганночка.
Ланцюг перепродажів
Історія нерухомості виявилася надзвичайно складною.
У грудні 2016 року Столяренко придбав приміщення на Небесної Сотні. Через день це ж приміщення було подароване ТОВ «Алв**га». Згодом договір дарування розірвали, а вже у травні 2017 року нерухомість знову опинилася у власності «Алв**ги» — тепер через договір купівлі-продажу, укладений представником за довіреністю.
Пізніше об’єкт продали ТОВ «Да**я-2**8», а у 2020 році приміщення перейшло у власність двох фізичних осіб — Віталія М. та Давида С., кожен з яких отримав по половині.
Саме у них позивач і вимагав витребувати нерухомість назад.
Головне питання — чи була довіреність підробленою
Фактично вся справа будувалася навколо одного ключового питання: чи справді Віктор Столяренко підписував довіреність у 2008 році.
У матеріалах справи були одразу кілька почеркознавчих експертиз, і саме вони стали центральним елементом судової боротьби.
Одна з експертиз, виконана на замовлення самого позивача у «Незалежному інституті судових експертиз», вказувала, що підпис і рукописний запис у довіреності виконані не Столяренком.
Однак судова експертиза, проведена у Національному науковому центрі імені Бокаріуса, дала значно менш категоричні висновки.
Експерти заявили, що рукописний запис «Столяренко Віктор Миколайович» у довіреності, найімовірніше, виконаний саме Столяренком. Водночас щодо самого підпису експерти не змогли дати однозначної відповіді через недостатню чіткість документа та обмежений обсяг порівняльних матеріалів.
Більше того, експерти звернули увагу на цікаву деталь: частина підписів самого Столяренка у документах уже під час судового процесу, навпаки, була виконана іншою особою.
Що вирішили суди
Тут слід відволіктися і пригадати одне із засідань у Крюківському райсуді. Про це «Кременчуцька газета писала у січні 2024 року. Тоді, коли Столяренка допитували то присутні чули відповідь майже на всі питання: «Не пам’ятаю». Це ледь не дійшло до абсурду, адже навіть на питання «Чи знаєте ви Олександра Дворника?» та «Чи знаєте ви Сергія Коваля?» громадянин відповідав «Не пам’ятаю». Один із цих людей сидів поруч з ним – це його адвокат.
Не пам’ятав Столяренко, і хто йому готівкою привозив кошти в Київ раз на квартал за оренду майна. Це були реєлтори Андрій і Сергій, яким він віддав добровільно всі правовстановлюючі документи на нерухомість і які, за словами позивача, його «кинули», адже нібито саме вони продали об’єкт нерухомості, який належить позивачу. Де вони тепер – загадка. Так само, як і їхні прізвища.Така жахлива пам’ять у речах, які має знати власник нерухомості, дивувала адвокатів. Суддя зробив Столярову зауваження: «Не йорнічайте», неодноразово просив повернутися його до трибуни, адже той відходив та отримував невербальні підказки від свого представника. Також поведінка Столярова була агресивною, на що вказав суддя. Схоже, Столяренко був іграшкою у руках тих, хто намагався провернути схема продажу-повернення майна.
Тож у березні 2024 року Крюківський районний суд Кременчука відмовив у задоволенні позову.
Суд дійшов висновку, що позивач не довів, що майно вибуло з його володіння поза його волею.
Також суд визнав нинішніх власників добросовісними набувачами.
У грудні 2024 року Полтавський апеляційний суд залишив це рішення без змін.
Апеляція прямо вказала: Столяренко «не міг не знати» про відчуження майна.
Смерть позивача і продовження справи
Під час розгляду касації стало відомо, що Віктор Столяренко помер у лютому 2025 року.
Після цього Верховний Суд витребував спадкову справу, встановлював наявність спадкоємців та зрештою залучив до процесу правонаступника — Олексія К.
Уже він продовжив боротьбу у касаційній інстанції.
Представники спадкоємця наполягали, що суди попередніх інстанцій неправильно оцінили експертизи та відмовилися призначати додаткове дослідження.
Також вони посилалися на ще один експертний висновок МВС у межах кримінального провадження, де зазначалося, що підпис у довіреності виконала інша особа.
Остаточна крапка
6 травня 2026 року Верховний Суд остаточно залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій у справі щодо нежитлового приміщення на вулиці Небесної Сотні, 22/13 у Кременчуці. Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги Віктора Столяренка, правонаступником якого після смерті став Олексій К.
Тож рішення Крюківського районного суду та постанову апеляції киівські судді залишили без змін.
Постанова Верховного Суду набрала законної сили одразу після ухвалення та вже не підлягає оскарженню.
Таким чином багаторічна історія боротьби за приміщення у центрі Кременчука завершилася на користь нинішніх власників.
А сама справа стала показовою для українських судів — коли долю нерухомості вирішували не лише договори та реєстри, а й десятки сторінок експертних висновків, суперечливі підписи, старі довіреності та питання: де проходить межа між можливим шахрайством і недоведеними підозрами.
"Кременчуцька газета" намагатиметься вивчити дану судову справу аби описати, як діяла незаконна схема продажу-повернення майна і хто за цим у Кременечуці стоіть.
Суд у Кременчуці постановив не повертати приміщення чоловіку, який не пам’ятав, за що судиться
Клим Соколов
