Подробиці.
Тимчасово окуповані території – місце, де мирне життя поставлено на паузу, а мешканці змушені приймати рішення, які здавались недопустимими раніше. Подібне іноді є єдиним шляхом зберегти своє життя та здоров’я.
Окупанти не ведуть діалогу, вони позбавляють вибору: залякують, катують та ізолюють, тобто використовують інструменти фізичного примусу, котрі ламають волю. Людей примушують до дій, що суперечать не лише власній совісті, а й закону :
- стежити за українськими захисниками;
- брати участь у псевдореферендумах;
- озвучувати та підтримувати ворожу риторику.
Та чи є вина там, де дія стала наслідком тортур?
Українське право розрізняє злочин і вимушений вчинок. Стаття 40 Кримінального кодексу України чітко визначає: якщо людина діяла під фізичним тиском, що становив реальну загрозу життю чи здоров’ю вона не несе відповідальності. Але важливо мати докази: свідчення, документи, факти, що підтверджують ситуацію примусу.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
