Або хоча б ліпших строків відпусток для військових.
Сьогодні у Кременчуці відбулася акція, якою присутні просили встановити чіткі терміни служби військовослужбовцям у лавах Збройних сил України.
На нього прийшли дружини, матері, доньки, рідні та небайдужі містяни – з чиїх родин чоловіки пішли захищати Батьківщину у перші дні повномасштабного вторгнення.
Дехто прийшов цілими родинами. Серед таких - і сім’я Яни Живиці, яка тут разом з мамою та двома доньками.
«Воно вже просто пече просто в душі. Мій чоловік ніколи ні на що не жаліється.
Вони взагалі - ті хлопці, які воюють – ніхто ні на що не скаржиться. Коли запитуєш, як там насправді, вони кажуть: «У нас все добре, ми не голодні, в нас все добре, ми одягнуті та нагодовані. Бо вони настільки стійки духом, що не можуть цього не робити - не захищати..
Але ми розуміємо, що навіть військові за кордоном, наприклад, в Америці установлений чіткий термін ресурсу військового: це 7 або 9 місяців. Наші хлопці вже боронять країну 2,5 роки. Це просто нонсенс», - її слова.
Підтримати чоловіка доньки прийшла Тетяна Купенко.
«Мій зять уже 2,5 роки служать, захищає нашу країну в 116 бригаді. Хочу сказати, що ми зібрались тут для того, щоб тепер захистити наших військових, наших рідних, які з першого дня пішли захищати нашу рідну Україну від рашистської навали.
І хочу сказати, що Україна - це країна вільних людей. І добровольці, наші герої, , мають право на справедливі рішення від нашої влади. За 2,5 роки він лише декілька разів по 10 днів бачив свої сім'ї, хіба це справедливо? За перемогу відповідальні всі», - слова кременчужанки Тетяни Купенко.
Ще одна містянка - Оксана Степанюк - дружина та мама військового, які також пішли добровольцями з перших днів повномасштабного вторгнення. Тож понад 2,5 роки її серце болить і за чоловіка, і за сина.
«Я хочу, щоб вони прийшли додому, бо дуже важко. Вони вже втомилися і фізично, і морально. Я вважаю, що, нехай і інші чоловіки якось змінять їх, бо це, виходить, квиток в один кінець.
Вони не знають, коли вони прийдуть, коли це все скінчиться. Це дуже важко і впливає на їхній моральний дух. Тому я за те, щоб прийняли закон про демобілізацію, нарешті хлопці повернулись додому, а інші підмінять під трохи», - наголошує вона.
Одна з ініціаторок акції пані Наталя, наголошує на тому, що петиція про демобілізацію уже декілька місяців, як набрала необхідну кількість голосів. Проте її поки що не поспішають розглядати. Як і ніяк не реагують на звернення і діючі депутати.
«Знову ж таки, було 14 червня відправлено звернення на всіх діючих депутатів, 401 у нас їх, щоб вони почали у Верховній Раді розглядати закон.
Особисто нами було відправлено на наших двох діючих депутатів: Юрія Шаповалова і Мовчана на їхню особисту електронну пошту ці звернення.
Відповіді два тижні немає. Вони не відповіли, або не захотіли, або не побачили, або може в них, напевно, будування приватного НПЗ вважається важливішим питанням», - говорить дружина.
Був тут і військовий, який зараз перебуває у відпустці – колишній підприємець Юрій Ярмоленко. За його плечима 2,5 років служби і крайні 15 днів відпустки. Яких – вважає – абсолютно недостатньо для відновлення.
«Я разом з побратимами пішли добровольцями, але відчуваємо себе рабами, оскільки немає чіткого терміну служби, падає мотивація, бо не розумієш, коли закінчиться і коли можна вийти на перезагрузку», - його слова.
«Люди гинуть від того, що їм важко, гинуть від того, що замарилися. Якщо людей хоча б відпустити, хай це буде там демобілізація, на пів року, на 9 місяців, тому що, схоже, що війна буде довготривалою», - наголошує пані Яна.
Нагадаємо, Кременчужан запрошують долучитися до Всеукраїнського пікету за чіткі терміни служби
Ліна Романченко
Відео Ігоря Борисевича
