Відповідно до закону про декоммунізацію, понад сто вулиць Кременчука отримали нові назви на честь видатних діячів міста чи країни - згадуємо цих людей.
Видатний український радянський письменник та літературний критик Олександр (Олесь) Гончар народився 3 квітня 1918 року в с. Ломівка, поблизу Катеринослава (нині мiсто Днiпро). Але після смерті батьків, у 1921 році, дідусь і бабуся по лiнiї матері забрали його до себе в село Сухе, що на Полтавщині.
Мало хто знає, та насправді Гончар - це дівоче прізвище матері видатного письменника, а ось при народженні хлопчик мав прізвище Біліченко.
Відлік його публіцистичної праці пішов з 30-х років, коли Олесь був студентом і працював у Козельщинській районній газеті «Розгорнутим фронтом». Вже тоді юнак писав на актуальні й злободенні теми, адекватно, а то й завчасно відповідаючи на виклики часу, що було робити зовсім нелегко, зважаючи на епоху, у яку жив письменник.
З третього курсу університету Олесь іде на фронт добровольцем. У ці часи він робить замітки, що послужили основою його новел 1940-х років і роману «Прапороносці». Першу частину твору письменник закінчує вже після демобілізації у 1945-му, коли повертається до Дніпра. А у 1947 році друкується і друга книга роману - «Голубий Дунай», за яку молодий автор отримав визнання влади, критики і головне – публіки.
У 1959 році Гончара обрали головою Спілки письменників України. У 1962 році за роман «Людина і зброя» він був удостоєний Національної премії України ім. Шевченка, яка присуджувалася вперше. Слід відзначити, що пізніше, у 1959-1986 роках, він сам стає головою комітету з присудження цієї відзнаки.
Після проголошення Незалежності України вів активне громадське життя, був ініціатором створення Товариства української мови ім. Тараса Шевченка (ТУМ) та Народного Руху України. У 1992 році Гончара визнали Почесним доктором Альбертського університету та Світовим інтелектуалом Кембриджського університету. А все тому, що Олесь Гончар ніколи не опускав прапор своєї боротьби.
Помер український письменник 14 липня 1995 року в Києві. Журналістська й публіцистична спадщина Олеся Гончара складається з творів 27 жанрів. Його твори перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова. За своє життя він був нагороджений багатьма орденами та медалями. А 2005 року Гончару було посмертно присвоєно звання Героя України.
За досягнення та внесок у свiтову та Українську лiтературу 2001 року в Києві було відкрито пам’ятник Гончару, а у Кременчуці на його честь перейменували вулицю Пiонерську.
Влад Тимченко
