Віктор Павлік – «золота середина» української естради.
Віктор Павлік, чиї хіти «Ти подобаєшся мені», «Ще 5 хвилин», «Шикидим», «Ні обіцянок, ні пробачень» та багато інших співають вже як народні пісні, 23 вересня виступив на Дні міста Кременчука. Перед появою на сцені він дав інтерв’ю місцевим медіа та розповів, що його пов’язує з нашім містом та Горішніми Плавнями, як допомагає у житті популярність і спрогнозував, якою буде музика через 3-5 років.
- Що Віктора Павліка пов’язує з Горішніми Плавнями та Кременчуком? Ви тут жили, співали...
- Немає диму без вогню. Це було дуже давно. В 1982 чи 83 роках я навчався в автошколі в Комсомольську, там же вчився у ПТУ №18 на газоелектрозварювальника. Але у Кременчуці складав екзамени з правил дорожнього руху. Навчатися у ДОСААФ – це було відповідально та патріотично. У нас була група 45 чоловік, і всі ми їздили до Кременчука здавати на права: спочатку теорію, а потім керування. Зі всієї групи 7-8 чоловік здали теорію і три – практику, і я в тому числі. Тоді до Кременчука на вантажівці привезли мотоцикл, аби ми могли здати на права. Під вечір мені доручили гнати цей мотоцикл «Мінськ» до тодішнього Комсомольска. У мене крила виросли тоді… Цей документ є в мене досі.
…16 травня 1984 року з військкомату Комсомольська я призивався у Збройні сили. Саме перед цим, 22 квітня, народився мій старший син Сашко. Він народився, а я пішов у армію. Ми поїхали до Полтави, де перебували три дні. Тоді у мене була сильна ангіна. Хлопці в казармі сиділи, їли та пили, а я лежав на другому поверсі на дерев’яних нарах. Потім поїхали на Вороніж у потягу. Саме там Ігор Балаховський – він зараз у вас тут медик – мене врятував. Коли хлопці сіли пити, я ще хворів, а він мені каже, щоб злізав з полиці і дав стакан горілки та примусив пити. Я ковтнути не міг, але випив. Вони розтовкли таблетку «Стрептоциду» і в рот мені задули цей порошок. Тоді я зранку був, як огірочок.
А ще у мене невістка начебто з Кременчука. Син тут познайомився. Вони онука Давида, кажуть, возять у Кременчук до баби… Але чи то до міста, чи то до села, я її не питаю.
…Я вже 30 років відпрацював на професійній сцені. У вас, у Кременчуці, у 1982 році грав у ресторані «Експрес». У Комсомольську в 16-17 років грав в кафе «Лілія», де їв пиріжки зі сметаною.
- Як ви ставитеся до того, що ваші колеги можуть піти у Президенти?
- Я ніколи над цим не замислювався. Мені все рівно. Не можу уявити... Я розумію, що над цим всім стоїть хтось зверху. Я не збираюся у Президенти. Навіть якщо гроші запропонують, бо вони не все вирішують. Але і без них не знаю, що робити. Все ж навколо них крутиться.
- Як ви назвете себе одним словом: співак сучасності, ретро… Чи як?
- Не сучасності! Я не все зараз розумію. Не ретро. Є Микола Гнатюк, Алла Кудлай…
- Ви – золота середина?
- Напевно це так, але це вже два слова.
- Як вам у житті допомогла ваша популярність?
- Таке бувало і не один раз. Ще коли ДАІ було, звільняли від штрафів. Зараз поліція вже приближена до світового рівня. Їм не має значення, це Президент чи звичайна людина… Нещодавно, коли я поспішав на зйомку, моя та ще одна машина проїхали на жовтий сигнал світлофору. Я їхав трохи пізніше, і мене наздогнали патрульні, виписали постанову на 470 грн штрафу. Я просився обмежитися усним зауваженням, але поліцейській заявив, що по цій статті немає усних зауважень.
- Якими будуть пісні через 5-7 років?
- За 30 років я маю понад 200 пісень, а співаю 20-30, які перевірені часом та глядачем. Ніхто не відміняв «Два кольори» чи «Чорнобривці». Тобто класика збережеться. Хоча я кажу, що сьогодні мені дуже подобається Діма Монатік, який робить складні, неординарні, цікаві пісні. Це якісна сучасна музика.
Цікаво працюють гурти «Онука», «Hardkiss», «Без обмежень», «Антитіла». Вони зараз роблять погоду в шоу-бізнесі, і це десь ще 2-3 роки збережеться.
Мої твори вже є в різних стилях – джаз, блюз, та мені цікаво зробити їх у стилі реп. Я буду експериментувати. Це свіжа кров, це допомагає мені розвиватися. Досягнути мети важко, а втриматися ще важче. Я з 1992-93 року втримуюсь. Люди приходять на концерти, запрошують і хочуть бачити. Це важливо для мене!
Вже закінчуючи інтерв’ю, Віктор Павлік розповів про те, що останнім часом виступає у рамках проекту PavlikOverDrive, і прихильники зможуть почути нові версії найвідоміших хітів співака.
Артист об’єднав у гурт однодумців-музикантів: Валерія Ліхачова, Іллю Чемериса, Олексія Івченка, Віталія Перепелицю, Бориса Таршиса та Євгена Іванова, аби згадати все і відтворити популярні українські пісні у новому форматі. Саме ці композиції він заспівав на Дні народження Кременчука.
Олег Булашев
Фото Крило Воронцов
