Ексклюзивне інтерв’ю.
Днями журналісти Кременчуцької газети мали можливість поспілкуватися, як то кажуть, по душах, з керівником Кременчуцької районної військової адміністрації Олегом Лєдніком. Про це інтерв’ю домовлялися заздалегідь. Однак питання О.Лєднік не просив надати напередодні, тож відповідав одразу, на камеру.
Нашу розмову ми поділили на блоки: про війну та економіку, владу та ворогів, а також про особисте.
Сьогодні – черга про особисте. Адже напередодні опублікували матеріал з відповідями на інші запитанням.
Про особисте
- Ви заможна людина?
- Так, я рахую себе заможною людиною.
- Яка ваша щомісячна зарплатня?
- Моя щомісячна зарплатня 34 тис грн на даний час.
- Цієї суми вам вистачає на все, що потрібно?
- Особисто мені вистачає на все, що потрібно. Дружина моя також займається невеликим бізнесом. Плюс у нас є сімейний бізнес.
- З чим пов'язаний бізнес?
- Будівництво.
- Як ви плануєте свій бюджет?
- Рівномірно, щонеділі.
- У вас є зброя?
- Мисливська – так, на яку є дозволи, вона зберігається в сейфі. Все, як передбачено діючим законодавством.
- Ми чули, як вас інколи називали то палієм трави, то бюрократом. А як вас ще називали, можливо, у дитинстві, у ВИШі або Льотному коледжі, який ви закінчили?
- Особливих прізвиськ не було.
- Вас завжди називали по імені або по прізвищу?
- Перші три літери мого прізвища використовували – Льод.
- Що вас може роздратувати?
- Я вже навчився бути зваженим, рівноважним, і не реагувати на різного роду емоційний стан інших людей. Це багато чого дає.
- Яку музику ви слухаєте і чи вистачає на це часу?
- Коли в автомобілі їду, я слухаю. Зараз більш направлення патріотичне. Пісні у виконанні українських співаків. А так, загалом, я люблю класичну музику.
- А ви в кіно ходите?
- Так, ходив. Але, на жаль, як розпочалася війна, жодного разу не був. Але хочеться сходити на якийсь новий кінофільм.
- Могли б ви сказати щось про друзів? Вони у вас є?
- Так, є в мене друзі. Справжніх друзів бути багато не може. Але в мене є друзі, з якими по життю більше 10, 15 і навіть 20 років і я пишаюся, що вони в мене є.
- Розкажіть курйозний випадок, пов'язаний з вами та вашими друзями?
- Це ви мене зненацька застали (посміхається).
- Можливо ви когось врятували чи вас хто-то врятував… Цікавий випадок.
- Це було дуже-дуже давно. Колись я вийшов з квартири (я проживав у Кременчуці), а опинився в Криму. В цей же день, з друзями, які приїхали. Їм треба було по справах. Оце був курйоз.
- Що вам допомагає відновлювати стан здоров’я, внутрішні ресурси?
- Заняття спортом – любима моя справа.
- Час є, щоб займатися спортом? Яким видом ви займаєтесь?
- Час є. Можна все робити. І коли люди кажуть, що в них нема часу, я кажу: «Завжди можна жертвувати сном». В ущерб сну можна роботи багато речей, якщо налаштуватися.
Я і футболом займаюся, в хокей граю, і спортзал відвідую. Але це не все одночасно. Є багато видів спорту, яким я займаюся.
- Хто ви по знаку зодіаку?
- Я Тілець.
- А ви вірите у гороскопи?
- Я ніколи не уповав на гороскопи. Я завжди уповав на ті знання, на той досвід, який я отримав в житті, намагався його реалізовувати.
- Чи вірите ви в Бога? Чи відвідуєте церкву?
- Я вірю, що є вища сила, яка нам допомагає. В церкву я дуже рідко заходжу. Може, на жаль, може ні. Я поки це не розумію.
- Кому або чому ви зобов’язані своїм успіхом сьогодні?
- Своїм успіхам сьогодні я зобов’язаний виключно своїм батькам, які мене виховали. І моїй дружині, яка мене завжди підтримувала.
- Розкажіть, до речі, про родину? Кажуть, що у вас двоє синів, один з них вже вчиться у Києві, інший – у Кременчуці.
- Так, в мене двоє синів. Одному 17 років – він в цьому році закінчив школу №30 у Кременчуці. Меншому сину 11 років. Він ще навчається у школі.
- Вони займаються спортом? Встигають за батьком?
- Намагаються встигати.
- Яка порада змінила ваше життя?
- Таких порад було дві. Перша: треба полюбити свою професію, щоб потім не жаліти, що ти все життя робив і займався тим, що ніколи не любив. Цю пораду я почув, коли я був ще пілотом. А друга – це коли я вже пішов у податкову міліцію. Мій перший керівник сказав: «Ніколи не намагайся на цій роботі заробити гроші. Навчись роботу робити краще за всіх. І успіх до тебе прийде». І я завжди намагався робити роботу краще за всіх.
- Ви сказали, що були пілотом. Скільки годин налітали? На якому літаку/вертольоті ви літали? Що можете пригадати про це?
- Я літав на вертольотах Мі-8, Мі-8МТВ. Налітав я, якщо мені пам'ять не зраджує, 3 тис 800 год. Це була улюблена моя професія. Це була перша моя професія, я мріяв бути льотчиком, я ним став. Мої батьки допомогли мою цю мрію реалізувати.
- А чому тоді пішли з цієї професії і стали податковим міліціонером?
- З професії цієї раптово я не пішов. Так склалося, що це був 1999 рік і розвалювалося все і усе, в тому числі розвалювався наш льотний загін. Це було в районах крайньої Півночі – Тюменська обл., місто Надим. Він просто розвалився. Ми залишилися без роботи. І кожен потім приймав рішення самостійно. Я прийняв рішення повернутися до дому і розпочату нову кар’єру.
- Ви тоді вже були одружені?
- Ні.
- Тобто ви повернулися з крайньої Півночі і вже тут знайшли дружину?
- Так.
- У чому ви бачите сенс життя?
- По-перше, життя треба прожити так, як хочеться, а не так, як виходить. І в цьому житті треба робити такі вчинки, які будуть надихати інших творити так само.
- Що важливіше: шлях чи результат?
- В моєму розумінні, важливіше шлях. Тому що кожен з нас має пригадати будь-які життєві події, де ми досягали результату. Ось ми досягли його, ось захотіли ви щось зробити – зробили, а потім ми намагаємося згадати: «А де ж та насолода від результату?». Результат є, мета досягнута. Але коли ти прокручуєш у голові той шлях, який привів тебе до цього результату, оце справжня насолода від цього є. Побудувати шлях, пройти його і добитися цього результату.
- У вас є девіз, з яким ви йдете по життю?
- Так, є: «Відносься до людей так, як хочеш, щоб до тебе відносились».
- Що я ще у вас не запитав, а ви готові розповісти?
- А Бог його знає. Залишимо це на потім (посміхається).
Олег Булашев,
Відео, фото Олександра Попенка
