Інтерв'ю із зіркою перед виступом на концерті до Дня міста.
На святковому виступі до Дня міста у Кременчуці однією із трьох артистів була 24-річна Яна Шемаєва. Слава та впізнаваність застали дівчину в Інтернеті, адже вона - відома блогерка під псевдонімом Джеррі Хейл. Для Інстаграму дівчина з Василькова (містечко під Києвом) складала та наспівувала веселі пісні, чим і сподобалася користувачам популярної соцмережі. У Кременчуці вона вже вдруге. Адже першого разу виступала наприкінці травня у рамках музично-театральної постановки із акторами серіалу «Школа». Сотні ввімкнутих телефонів, бажання заселфитися із блогеркою, поспівати разом чи доторкнутися до її руки - підлітки від 10 до 17 років буквально шаленіли від Джеррі Хейл. 28 вересня ситуація трохи повторилася, але цього разу її хіти «Охрана-отмєна» чи «Білі кроси» наспівували і юні слухачі, і дорослі.
Перед виступом Кременчуцька газета поспілкувалася з зіркою сучасності та дізнавалася, як створюються незвичайні веселі пісні, як до її творчості ставляться рідні, і хто ж надихає співачку на створення подібного.
- Чи підраховували ви, скільки в середньому упродовж дня звучить в Україні словосполучення «Охрана-отмєна»: з YouTube, радіо, телебачення і так далі?
- Не підраховувала, але реально ці слова настільки часто звучать в рекламі по телевізору, що мені деякі родичі просто говорять «Я уже не можу це терпіти!» Тому, мабуть, достатньо багато.
- Про родичів. У останньому вашому кліпі ви співаєте, що бабуся не зовсім вас розуміє та дорікає, що «не народила до 23-ох», і так далі. Це справді є у вашій родині?
- Так, звичайно. І це не тільки бабуся. Усі родичі задають стандартний набір питань, типу: «Коли ти вийдеш заміж?», «Чого ти не готуєш?», «Що ти одягнула на себе?»
- Ваші зачіски схвалюють?
- Останнім часом не дуже критикують, змирилися.
- Ми були на вашому останньому виступі у нашому місті у постановці від серіалу «Школа». Тоді ви «підірвали» публіку і, думаю, усі очікували побачити там саме вас. Якщо не серіал «Школа», то який проект наступний?
- Не знаю точно який. Але мені хотілося б брати участь у кінопроектах. Тому що коли я закінчувала училище, мріяла вступати саме на композитора, бо мріяла внести свій вклад в кіноіндустрію. Потім я вступила у консерваторію, але бажання залишилося.
- Тобто, усі пісні і музика - це ваше авторство?
- Так, нещодавно я їхала з таксистом, який розповідав, що «та Джеррі Хейл» не сама пише, що є якась система, і тих артистів випускають. Словом, такий брєд говорив. Ну, власне, не впізнав мене і що, мовляв, «дєвочка не так проста, як здається».
- Ваша мама також співає у блогах. Від кого передалося вам складання віршів і пісень?
- Про вірші не знаю. А от по маминій лінії - у нас музичні родичі. Дідусь співав, прадідусь красиво співав, що у нього навіть прізвище було Соловей.
- На вулицях вас впізнають?
- Так, у Василькові уже декілька із підписників тикали пальцями і казали «блогерка пішла».
- Так і мешкаєте у Василькові?
- Уже переїхала півроку як до Києва.
- Молодь росте на ваших піснях. А хто ваш кумир?
- Я би радила взагалі нікому не створювати собі кумирів. Тому що краще себе уявляти ідеальним і тягнутися до цього образу, аніж бути на когось схожим. Тож у мене немає кумирів, але є ті, ким я захоплююсь.
- Виросли на чиїх піснях?
- На дуже різних. У мене тато більше естет у плані музики. Він міг слухати і кликати мене на Монсеррат Кабальє, і вчив слухати якусь західну музику, поп-рок і так далі. А мама більше слухає поп наш. Тож я одночасно могла слухати Пінк і Іванушки Інтернешенал, і Іванесенс. Тож вся мішанина і виливається у щось таке.
- Як змінилася ваша аудиторія?
- Думаю, вона розширилася. Адже в один день до мене може підійти дівчинка і заодно дідусь.
- Буває, коли людина розпочинає щось своє – її на початку не приймає соціум. Як це пережити?
- Будь-який негатив, а він хочеш-не хочеш (як би ніжно до нього не ставилася) – він все одно б’є. І от коли уже дуже задіває – я уявляю, що я в плащі і що по ньому все стікає. Але в основному, будь-які коментарі, які не мають у собі конструктиву, то краще пропускати повз, ставитися до цього з гумором. Бо взагалі немає нічого серйозного у цьому світі. А якщо з конструктивом – то сприймаю це як поштовх, вчитуюся (тим більше якщо таких коментарів декілька) і працюю над цим.
- Які ваші хоббі?
- Важко сказати, бо майже все, чим я займаюся – це музика. Можливо, йога.
- А релігія?
- Важко сказати, бо я просто вірю у вищу силу, інколи ходжу до церкви. Але щоб я постійно дотримувалася якихось канонів – то це ні.
- Які ви дасте поради популярності для підлітків?
- Якщо хочеш щось робити – починай діяти. Колись я завела блог, і він виявився нецікавим. Але потім я працювала далі. Взагалі у мене правило по житті – що потрібно робити, робити, робити і у всьому цьому ти зрозумієш, що правильно робити саме тобі.
Нагадаємо, концерт на День міста в Кременчуці: Грицкан захотів обійняти всіх жінок, задвоєна «охрана отмєна» і Арсен Мірзоян, якого довелось довго чекати.
Ліна Романченко
фото Олександр Попенко
відео Кирил Воронцов
