Кременчуцька газета продовжує знайомити читачів з історичними цікавинками нашого міста.
Наприкінці ХІХ століття у Кременчуці, на розі вулиць Київської (зараз вул. Перемоги) та Міщанської (нині вул. Софіївська), з’явилася споруда у стилі модернізованої класики. На будинку і зараз можна розгледіти античну ліпнину з ваз, смолоскипів та військової арматури. Будівлю взяли під охорону як пам'ятку архітектури місцевого значення. І ще донедавна вона була знана як «Будинок Шапошнікова». Однак, дослідивши нові дані, кременчуцькі науковці встановили, кому насправді належав цей дім і де саме проживав гласний міської думи Михайло Шапошніков.
Історія будівлі
Справжній витвір архітектурного мистецтва належав генералу Гутовському. Як Кременчуцькій газеті розповіла заступниця директора міського Краєзнавчого музею з наукової роботи Ірина Соколова, у Кременчуці жоден генерал з таким прізвищем не служив.
«Він міг бути у відставці, приїхати сюди і купити цей будинок», – припускає дослідниця.
За її словами, Гутовські займали певну частину дому, а залишок здавали в оренду військовим та службовцям. У деяких джерелах із початку ХХ століття будинок значиться як «Гутовской», тож історикиня припускає, що, можливо, на той час справи могла вести вдова власника або, скажімо, його донька.
У 1917-1921 роках у приміщенні розміщувалися різні військові установи, а після революції його націоналізували.
У 1925 році тут відкривається нічний санаторій для дорослих на 20 ліжок, який служив для оздоровлення хворих із закритою формою туберкульозу. На початку 30-х років у санаторії вже було 50 ліжок. І лікувалися тут щороку близько 350 пацієнтів.
Як відомо із відкритих джерел, під час Другої світової війни будинок обгорів. Його відновили у 1946 році, а у 1953 році добудували нове крило вздовж вулиці Перемоги. Зі слів Соколової, при зведенні прибудови витримали елементи початкового архітектурного стилю, тож ця частина суттєво не вирізняється із загального ансамблю.
Із 1963 року маєток переоблаштували під дитячий садок «Яблунька» заводу шляхових машин. Дошкільний навчальний заклад №19 тут працює і донині. Як нам розповіла його завідувачка Галина Гладенька, ДНЗ розрахований на 5 груп і може приймати до 100 дітей.
Чий це дім?
Якось, вивчаючи одну з історичних тем, співробітники Кременчуцького краєзнавчого музею передивлялися давні номери адрес-календаря, матеріали якого щороку випускалися по Полтавській губернії. У таких календарях містилася інформація про посадових осіб та чиновників, їхні адреси проживання, а також поштові скриньки. Тож, вивчаючи такі джерела, у Кременчуці натрапили на ім'я генерала Гутовського – справжнього власника маєтку, що нині знаходиться на вул. Софіївській, 1.
«Інформацію про історію цього будинку свого часу надавала кременчужанка похилого віку, яка пам'ятала, що це будинок генерала, а якого саме – не пригадала. Можливо сплутала, адже Шапошніков був дуже відомою людиною в місті, займався громадською діяльністю, був благодійником. Згодом з’ясувалося, що Шапошніков взагалі не був генералом ніколи, це купець І гільдії, гласний кременчуцької думи», – розповіла Соколова.
Помешкання ж самого відомого кременчужанина до наших днів не збереглося. Розташовувалося воно на вул. Катериненській (нині вул. Соборна), на якій було багато будинків, магазинів та доходних місць.
Повертаючись до адрес-календарів, зазначимо, що як довідкове джерело вони з'явилися в інтернет-доступі лише років із 10 тому (зараз зберігаються у архівах Москви та Санкт-Петербурга). Саме в цих документах можна знайти відомості, що на вул. Київській знаходився «дом генерала Гутовского». Ірина Соколова наголошує, що сама будівля Г-подібної форми розташовувалася одночасно на Київській та Міщанській вулицях.
«Гутовський міг бути приїхати до нашого міста чи до родичів, чи за чиєїсь поради – невідомо. На території міста його діяльність не простежується», – уточнює Соколова.
І звертає увагу, що сама споруда зведена на міцному гранітному фундаменті – так будували ще за царських часів, щоб вберегтися від повеней.
«Це просто перлина нашого міста. Таких будинків залишилися одиниці. Мені здається, що будівлі, які були свідками історії і мали архітектурно-незвичайний вигляд, несли в собі стиль минулої епохи, необхідно охороняти», – наголошує Соколова.
Ким був Шапошніков
Михайло Олександрович Шапошніков – гласний міської думи, почесний громадянин, член піклувальної ради Кременчуцької жіночої гімназії. Мешкав на вул. Катерининській у власному будинку. Схоже, що був сином старообрядця Олександра Шапошнікова. Але Михайло вже належав до канонічної православної церкви, був старостою домової церкви на честь Олександра Невського реального училища. А у 1898 році він значиться почесним членом «Общества вспомоществования ученикам и ученицам всех Кременчугских и Крюковских начальных училищ и двух городских: приходского и 3-х – классного». Він також обіймав посаду «товарища председателя» Кременчуцького відділення товариства сільських хазяїв. В 1910 році Шапошников – крупний землевласник – очолив Акціонерне товариство із заснування «свеклосахарного» заводу в Глобиному.
Під час Першої світової війни в його будинку на вул. Катерининській був відкритий і обладнаний на 55 ліжок 2-й лазарет комітету «Червоного хреста». У 30-ті роки ХХ століття Шапошніков як крупний поміщик і цукрозаводчик значився у списках скомпрометованих осіб. Його подальша доля невідома.
Раніше ми досліджували історію будинків, які залишилися після війни.
Найстаріший житловий будинок Кременчука.
Готель «Вікторія»: дореволюційна туристична перлина Кременчука занепадає.
Тетяна Красельникова за матеріалами досліджень А. Лушакової,
І. Соколової та інформацією з відкритих джерел
