Пряма мова.
21-річний Мирослав Опря сьогодні–улюблений вчитель для своїх першачків у IT Step School Кременчук. Дітки кажуть, що він добрий, розумний та вихований, а ще вчить їх сміливо йти по життю та підказує, як зробити ту чи іншу справу краще.
Батьки першокласників, яких вчить юнак, розповідають, що раніше подібне б не вкладалося у їхній стереотип. Проте зараз вони радіють таким обставинам і це безперечний факт.
Напередодні Дня вчителя (відзначають щороку у першу неділю жовтня) «Кременчуцька газета» поспілкувалася з молодим викладачем про його роботу та особисте.
- Ким мріяли стати в дитинстві?
- У дитинстві я мріяв стати людиною, яка зможе навчати інших, або стати для них прикладом.
- Тобто, сьогодні ви викладач і ваша мрія здійснилась?
- Так, моя мрія здійснилась і сьогодні я дійсно викладач. І, напевно, дякуючи саме першій вчительці. Оскільки завдяки її натхненню, її ентузіазму, якого ми з нею набиралися, я захотів стати саме вчителем.
- Тоді скажіть, хто ця вчителька, яка прищепила у вас любов до цієї професії?
- Це моя перша вчителька–Олена Станіславівна з міста Новоукраїнка Кіровоградської області.
- Як до того, що ви стали вчителем, поставились ваші батьки?
- Я був першим педагогом у нашій родині і зараз залишаюсь таким. Батьки підтримували мене та мотивували тим, що у нас ще не було педагога.
- Тобто, ви, закінчуючи школу, вже знали, що хочете стати вчителем?
- Так, я уже знав, що я хочу стати вчителем, і вступив в Кременчуцький педагогічний коледж цілеспрямовано.
- Скільки зараз учнів у вашому класі?
- У моєму класі – 8: 7 хлопчиків і одна чудова дівчинка.
- У початковій школі з дітьми простіше, бо вони, начебто, щирі? Чи навпаки?
- Дійсно, кажуть, що вони щирі. Я з цим цілком згоден. Оскільки діти, коли приходять після садочка, вони максимально відкриті та грайливі. Але коли потім, протягом навчання, вони починають формуватися як особистість, поступово закриваються у собі. Тому саме початкова школа–це той вік, коли з ними цікаво працювати.
- Ви, коли обирали професію вчителя, чому не обирали старші класи–викладача історії, хімії, фізики, математики… Чому саме початкова школа?
- Оскільки вчителі початкової школи – універсальні люди. Вони ведуть по 4-5 уроки. Мені це було до вподоби вести різні уроки. Не тільки «Українську мову», а й «Математику», «Я досліджую світ». Саме оці всі предмети.
- Ви можете зняти з себе маску вчителя, погратися, побігати коридором, побути кумедним для ваших учнів?
- Так, звичайно, можу зняти маску вчителя. Оскільки для дітей грайливі методи дуже цікаві. Якщо вчитель бігає по коридору, з ними грається, їм це дуже подобається і вони сприймають вчителя не тільки як людину, яка їх виховує, а ще й може весело провести з ними час.
- Чи є у вас класна традиція?
- Я вважаю, що в кожному класі має бути своя традиція. Мій клас не є виключенням. Ми починаємо кожен ранок з кола дружби, під час якого діти можуть обговорити свої переживання, свої досягнення. Саме завдяки цьому діти здружуються.
- Чи є правило, яке ви радите батькам?
- Звичайно, є. Я раджу батькам, в першу чергу, не робити за дітей завдання. Оскільки, якщо вони хочуть, щоб їхні діти були самостійними, то нехай вони краще їм допомагають, наштовхуючи їх, аніж виконуючи за них завдання.
- Чи застосовуєте неординарні методи викладання?
- Звичайно, неординарні методи викладання також є. Це навчання за допомогою гри, під час якого діти можуть навчатися в грайливих ситуаціях і ними також засвоюється матеріал. Також використовуємо такий метод, як навчання на свіжому повітрі, оскільки зміна обстановки для дітей дуже важлива і вони так краще запам'ятовують інформацію.
- Пригадайте якийсь неординарний випадок або конфуз, який ви зараз можете розповісти вже з посмішкою.
- Була одна ситуація: проводив я урок математики з дітками. Роздали їм цеглинки НУШ (Нова українська школа). І за їх допомогою я хотів, щоб вони зрозуміли метод додавання. Але коли я роздав цеглинки, вони почали з них будувати будинки, фігурки і так далі. Проте ми все одно змогли навчатися додаванню, ми рахували скільки циглинок використали, якого кольору. І це була досить цікава практика, дітям сподобалось.
- Скажіть, будь ласка, що вважаєте найбільшим викликом у вчительській професії на цей навчальний рік та як його плануєте подолати?
- Найбільшим викликом на цей навчальний рік я вважаю те, що потрібно постійно бути активним. Потрібно встигати за інноваціями навчання. Оскільки для вчителя рухатись в ногу з часом–це дуже корисно для дітей. Тож зараз я також навчаюсь.
«У нас взагалі є такий запит на чоловіків-вчителів початкових класів»
«Кременчуцька газета» також поспілкувалася з директоркою IT Step School Кременчук Ілоною Бобер, яка колись очолювала місцевий, престижний ліцей №5.
- Олено Михайлівна, вітаю вас! Ви вже не перший рік очолюєте доволі успішні заклади міста. А чи був у вашій практиці раніше випадок, коли вчителем саме молодшої школи був юнак?
- Дуже дякую за таке приємне представлення. Дійсно, заклади успішні, тому що я вкладала максимально своєї професійної творчості, своєї любові до тих людей, з якими я працювала і яких навчала.
У моїй практиці не було вчителів початкових класів саме чоловічої статі. Але зараз, у колективі, в якому ми працюємо, 30% чоловіків, що дуже похвально. І діти люблять чоловіків-вчителів, вони мають перевагу. Зараз в такі часи ми живемо непрості, що потрібна чоловіча порада, чоловіча підказка і чоловічий захист.
- На вашу думку, молодий вчитель, саме вчитель початкової школи–це позитивно чи негативно для учнів? Як сприймають це батьки?
- Ой, ви знаєте, батьки якраз сприймають це дуже круто! І в нас навіть взагалі є такий запит на чоловіків-вчителів початкових класів. Бо ті двоє чоловіків-вчителів початкових класів зарекомендували себе такими творчими педагогами! Вони не бояться діток, вони відкриті до спілкування, вони знають дуже багато тонкощів про кожного свого учня. Вони розуміючи ставляться до непосидючості, а виховання малечі, особливо в такому віці. Ми беремо малечу в 6 рочків. Тут потрібно зрозуміти кожного талановитість, індивідуальність і це наші хлопці-вчителі роблять.
Першачки про свого вчителя
Поспілкувалися журналісти і з дітками, яких вчить Мирослав Опря. Це сталося в укритті навчального закладу, бо якраз у той час оголосили «Повітряну тривогу». Ми запитали першачків, якими словами вони можуть охарактеризувати свого вчителя Мирослава?
Вони один поперед іншого вигукували, що їхній перший вчитель розумний, добрий, вихований, ніколи їх не ображає.
Мирослав Опря – вчитель першачків у IT Step School Кременчук.
21 рік.
Навчався у Кременчуцькому педагогічному коледжі ім. А. Макаренка.
Зараз навчається у Чернігівському національному університеті ім. Т. Шевченка, а також в Бердянському національному державному педагогічному університеті.
Вчителем працює вже три роки, проте має й попередній досвід роботи з дітьми.
У початковій школі Мирослав полюбляв математику. Проте, коли перейшов до середніх класів, улюбленим предметом стала біологія.
Під час навчання він не дуже полюбляв домашні завдання. Зараз, працюючи у IT Step School Кременчука, домашні завдання дітям не задає, бо така концепція школи. Проте у навчальному закладі є додаткові завдання, які вчитель задає дітям, але вони їх виконують в спеціально відведений час.
Педагог каже, що недопустимо кричати на дітей, бо вгомонити їх можна за допомогою купи різних інтерактивних методів. Вони допомагають сконцентрувати увагу малечі та зосередитися.
У практиці Мирослава поки що не було учня чи учениці, яких би відділи до школи у 5 років. Але такі приклади він знає і вважає, що тут багато залежить від батьків.
Педагог в один момент подумав про зміну професії, але спочатку змінив місце роботи. І лише в IT Step School Кременчук відчув себе в потрібному місці, в потрібний час.
Мирослав викладає не лише у школі, а й у колективі спортивно-бального танцю «Сузір’я». Він відомий у місті танцюрист, бо упродовж 15 років займається бально-спортивними танцями.
Юнак вважає, що робота вчителем у школі не заважає бути тренером у танцювальному колективі. На його думку, обидва напрямки тісно пов’язані, оскільки час витрачається як на школу, так й на хобі.
Девіз Мирослава Опрі по життю: «Постійне самонавчання та прагнення до більшого».
Олег Булашев
Відео Ігоря Борисевича
Фото автора
