Імена цих Героїв могли бути викарбувані на алеї пам’яті у сквері ім. О.Бабаєва. Але вони «зникли»...
12 років тому, у 2008 році, до Дня міста у сквері ім. О.Бабаєва реконструювали Алею Героїв Радянського Союзу. На 18-ти гранітних плитах викарбувані портрети Героїв та їхні імена.
Уродженці Кременчука:
Блувштейн Олександр Абрамович (1910-1984)
Готліб Емануїл Давидович (1908-1991)
Крупський Віктор Йосипович (1921-2000)
Молочников Микола Мусійович (11924-1982)
Приходько Петро Сергійович (1918-1944)
Ткаченко Ілля Іванович (1924-1943) (Його ім’ям названа вулиця)
Халаменюк Олександр Йосипович (1918-1945) (Його ім’ям названа вулиця)
Таптунов Юрій Іванович (1940-1978) (його ім’ям назвали одну з вулиць Кременчука), став Героєм після Другої світової війни.
Уродженці Кременчуцького району:
Баль Микола Васильович (1913-1999)
Новохатько Михайло Степанович (1907-1944) (його ім’ям назвали провулок)
Уродженці інших міст, які після війни мешкали і поховані у Кременчуці:
Гугнін Микола Павлович (1916-1987)
Конюхов Сергій Семенович (1921-2010?)
Корольов Йосип Дмитрович (1910-1987)
Фаткін Сергій Степанович (1918-1999)
Циплухін Микола Дмитрович (1918-1987)
Чижов Василь Пахомович (1922-1997)
Шпаковський Сергій Петрович (1922-1997)
Щербаков Іван Іванович (1915-1960) (його ім’ям назвали одну з вулиць Кременчука, похований у Москві).
Майже всі ці люди отримали найвищі на той момент звання років Другої світової війни. Деякі з Героїв – уродженці нашого міста та району, декого після війни направили до Кременчука викладати в навчальних закладах, пов’язаних з військовою чи льотною справою. Дехто працював на заводах міста.
Загадковий відбір: понад 20 Героїв «зникли»
Виявляється, імена далеко не всіх Героїв, які мешкали в нашому місті, закарбували у на дошках меморіального комплексу. Про тих, чиїх портретів на алеї немає, нам нагадав місцевий краєзнавець, колишній викладач Кременчуцького університету ім. М.Остроградського Євген Бергер.
«Варто згадати, що у Кременчуці мешкали визначні особистості: підполковник Іван Пєтухов, Олексій Барвінський, Олексій Леонов. Усі вони свого часу були широко відомими кременчужанам. Сьогодні ж їх серед інших Героїв на меморіалі не знайдеш. Наприклад, Пєтухов – учасник двох війн: радянсько-фінської і німецько-радянської. Перебував на фронті до останнього дня війни. За 4 роки отримав 6 поранень, але щоразу повертався до строю. Лейтенант Олексій Барвінський – 1-й секретар Кременчуцького міськкому комуністичної партії. Космонавт Олексій Леонов першим в історії космонавтики вийшов у відкритий космос. І це – імена Героїв, відомих широкому загалу, але яких чомусь оминули. Років 10 тому я звертався до тодішньої влади міста з пропозицією доповнити цей перелік. Але мені повідомили, що для розширення комплексу на той час були необхідні близько 50 тис грн. Тоді знайти їх у бюджеті міста не змогли чи не захотіли», – розповідає Бергер.
Трму, яким чином відбирали кандидатів для увічнення на Алеї Героїв та якими критеріями керувалися, дивується і дослідник цієї теми, очільник міського Музею авіації та космонавтики Анатолій Бишенко.
«Про одну, але дуже важливу деталь влада забула: затвердити рішенням сесії міськради «Положення про Алею Героїв», яким би визначалася концепція. А також підстави, порядок та категорії осіб, які підлягають увічненню на Алеї. Як не намагався, але знайти такий документ мені не вдалося ні в краєзнавчому музеї, ні в міському управлінні культури, ні в раді ветеранів. І що примітно, в кожній з названих інстанцій щодо цієї теми мають різні думки. Переконаний, що саме з цієї причини імена одних героїв (за формально менших підстав) на Алеї викарбували (наприклад, І.Щербакова, командира 113 винищувального авіаполку, який прожив у Кременчуці лише півтора роки). А інших, при таких самих, а то і більше вагомих фактах, просто проігнорували. Наприклад, двічі героя М.Кузнєцова, який 4 роки очолював десяте військово-авіаційне училище. Або того ж Я. Михайлика, працівника паровозного депо, який у 1940 році закінчив наш місцевий аероклуб», – коментує Бишенко.
Директорка Кременчуцького краєзнавчого музею Алла Гайшинська намагалася пояснити ситуацію із вибором окремих постатей до Алеї. 
Говорить, списки з іменами увічнених формувалися тоді не лише міською владою, а й радою ветеранів. Тож, чому вибрали самі цих Героїв, тепер дослідити практично неможливо.
Списки Героїв, яких пам’ятають
На сьогодні за списками музею не увічнених у сквері Героїв – 25 освб, серед них 12 льотчиків. За уточненням Бишенка, поза Алеєю залишилися навіть не 12, а 15 Героїв повітряної авіації. А саме:
1. Герман І.М. (звання присвоєне у 1943 році), льотчик-штурмовик, командир 70-ої авіаційної ескадрильї. З 1933 по 1936 роки навчався у Кременчуцькому будівельному технікумі.
2. Михайлик Я.Д. (звання присвоєне у 1946 році), льотчик-винищувач, заст. командира 54-ої ескадрильї. У 1938-1940 роках працював у паровозному депо ст. Кременчук і навчався у Кременчуцькому аероклубі.
3. Кузнєцов М.В. (звання присвоєне двічі: у 1943 і 1945 роках), льотчик-винищувач, командир 814-ої та 106-ої ескадрилій. У 1955-1959 роках – начальник 10-го військово-авіаційного училища початкового навчання льотчиків (ВАУПОЛ) у Кременчуці.
4. Пєтухов Н.Д. (звання присвоєне у 1944 році), командир 221-го стрілецького полку. У 1953-1958 роках – заступник начальника 10 ВАУПОЛ.
5. Забирін Н.В. (звання присвоєне 1945 році), льотчик-винищувач. Воював у складі 814-го (106-го гвардійського) винищувального авіаційного полку, був командиром ланки. Після війни до 1975 року служив у військово-повітряних силах, командував 113-м винищувальним авіаційним полком у Кременчуці, приблизно з 1957 по 1960 роки.
6. Прокопенко Г.Н. (звання присвоєне 1943 році), льотчик-винищувач, підполковник, командир третього гвардійського авіаційного полку. Загинув 14 липня 1944 року від вогню стрілка радянського бомбардувальника в р-ні Львова. Похований у с. Житнє Роменського району Сумської обл. У 1930-1933 роках навчався у Кременчуцькому залізничному технікумі.
7. Леонов О.О. (звання присвоєне двічі: у 1965 і 1975 роках), льотчик-космонавт, перший у світі побував у відкритому космосі. В 1953-1955 роках навчався в 10-му ВАУПОЛ, у 1957-1959 роках служив у Кременчуці в 113 винищувальному авіаційному полку. Почесний громадянин нашого міста.
8. Аксенов В.В. (звання присвоєне двічі: у 1976 і 1980 роках), льотчик-космонавт. У 1954-1956 роках навчався в ВАУПОЛ уКременчуці.
9. Клімук П.І. (звання присвоєне у 1975 році), льотчик-космонавт. В 1959-1960 роках навчався в 10-му ВАУПОЛ.
10. Левченко А.С. (звання присвоєне у 1987 році), льотчик-космонавт. В 1959-1960 роках навчався в 10-му ВАУПОЛ.
11. Гардапхадзе А.Б. (звання присвоєне у 1984 році), командир екіпажу пасажирського літака Ту-134. Звання присвоєно за героїзм, проявлений при знешкодженні бандитів, які захопили літак. У 1962-1965 роках навчався в Кременчуцькому льотному коледжі.
12. Лялін Б.В. (звання присвоєне у 1986 році) командир ланки вертольотів цивільної авіації. Звання присвоєно за участь у порятунку науково-дослідного човна «Михайло Сомов», затертого в льодах Антарктики. У 1963-1966 роках навчався у Кременчуцькому льотному училищі.
13. Мельник М.М. (звання присвоєне у 1987 році), льотчик-випробувальник Міністерства цивільної авіації. Звання присвоєно за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У 1975 році навчався у Кременчуцькому льотному училищі. Він лауреат премії імені Сікорського.
14. Кот В.С. (звання присвоєне у 1982 році), генерал-полковник авіації, заслужений військовий льотчик. У 1959-1960 роках навчався в 10-му ВАУПОЛ.
15. Байбаренко Г.Н. (звання присвоєне у 1943 році). З 1957 по 1960 роки служив командиром ланки і заступником командира 783ескадрильї навчального авіаполку 10 ВАУПОЛ у Кременчуці.
До цього списку у краєзнавчому музеї додали прізвища ще трьох неувічнених льотчиків 5-ої Повітряної Армії, частини якої визволяли Кременчук та Героїв, що воювали за наше місто на землі:
1. Газізуллін І.Г. (1919-1944)
2. Джінчарадзе І.К. (1916-1943)
3. Кожедуб І.М. (1920-1991) (його ім’ям названо провулок)
4. Глушко М.П. (1920-1943). Під час бою у с. Сміле Сумської області отримав поранення, але поле бою не покинув.
5. Фещенко П.В. (1922-1992)
6. Нездолій К.П. (1923-2010)
7. Барвінський О.Д. (1924-1999) (на школі №20 встановлена меморіальна дошка з його іменем).
8. Агієнко В.Т. (1920-1997) (219-та Кременчуцька танкова бригада одна з перших форсував Дніпро 2 жовтня 1943 року).
9. Тюркін Д.В. (1920-1984) (219-та Кременчуцька танкова бригада одна з перших форсував Дніпро 2 жовтня 1943 року)
10. Фомічов К.Н. (1918-1944) (19-та Кременчуцька механізована бригада першою увірвалася на околиці Кременчука та форсувала Дніпро).
11. Чхаїдзе В.М. (1922-1943) (219-та Кременчуцька танкова бригада, одна з перших форсувала Дніпро 2 жовтня 1943 року).
«Незрозуміло чому, але подвиги льотчиків (а серед них четверо – двічі герої) та й самі вони, хоча і мають безпосереднє відношення до Кременчука, ініціаторами реконструкції Алеї просто проігноровані.
Борги перед загиблими у війні, в житті є місце подвигу, пам'ять про героїв, патріотизм... Якими забрудненими і буденно порожніми в нашому суспільстві стали ці святі поняття, як, втім, і сама тема війни, про яку ми згадуємо двічі на рік: у День Перемоги і на День міста. Якими неуважними стали ми по відношенню до конкретних людей, які вчинили подвиг. Як ми самі, часом не помічаючи того, сприяємо процесам забуття...
Із такими почуттями і невеселими думками йшов я з оновленої Алеї Героїв скверу у 2008 році», – коментує Анатолій Бишенко, додаючи, що з того часу змін біля комплексу не помітив.
За спільними підрахунками кременчуцьких краєзнавців, до списку на Алеї Героїв можна було б додати ще 26 імен. І їх кількість може доповнюватися, пояснює Гайшинська.
«До травня 2020 року встановлено імена 37 льотчиків – Героїв Радянського Союзу, які воювали у 1941 і 1943 роках, зокрема у Кременчуці. Пошук триває», – додає Бишенко.
Що можна зробити
У свою чергу Кременчуцька газета поцікавилася у секретаря Кременчуцької міськради Юрія Гриценка, чи можливо і доцільно розширювати Алею Героїв.
«Треба з’ясувати з музейними працівниками. Якщо буде підтвердження, сплануємо і виправимо», – відповів Гриценко.
За словами Бишенка, справу з загального, технічного боку виправити цілком можливо.
«Добудувати ліве і праве крило алеї для розміщення портретів. Власне, сама проблема не є ні технічною, ні організаційною, ні фінансовою. Головне, чи зрозуміють чиновники морально-етичну складову проблеми?» – аналізує він.
*інформація надана Кременчуцьким краєзнавчим музеєм.
Нагадаємо, Від Героя України до Почесного громадянина Кременчука: розбираємося у державних нагородах.
Кременчуцький художник завершує роботу над проектом увічнення загиблих в АТО земляків.
Ліна Романченко
колаж Кирило Воронцов
