Психолог радить не забувати про маленькі радощі навіть під час війни.
Зараз дуже часті випадки, коли людину різко засуджують за прості життєві бажання і буквально вганяють до тями провини. Спостерігається повальна істерія під загальним рефреном - "зараз війна, а ви тут таке (хочете, питаєте, думаєте, робите)...".
"Таке" - це все питання, які не стосуються війни, страждань, переживань, молитов, і інших нещасть, а стосуються якихось життєвих питань, пов'язаних не з питаннями виживання, а просто про життя.
Спостерігаю, як гноблять дівчат, якщо вони наважилися запитати, чи робить хтось манікюр-стрижку-якусь красу. Спостерігаю, як гноблять тих, хто викладає фото не зі стражданнями і руйнуваннями, а з красою і квіточками. Спостерігаю, як гноблять тих, хто запитує про грумінг для своїх тварин. Бачила, як морально розтерзали на шматки хлопця, який в місцевій групі запитав, де можна купити сигарет…
Просто тотальне засудження тих, хто вибирає жити, а не тільки виживання.
Синдром страждальця підноситься як вища чеснота, а тих, хто намагається піти від страждань, змушують відчувати провину за те, що вони вибирають щось життєствердне. Це - позиція жертви: якщо мені погано, то всі навколо теж повинні страждати.
Просто тотальне засудження тих, хто вибирає жити, а не тільки виживання
Сьогодні я проводила консультацію, і людина, з яким я працювала, прямим текстом мені сказала: "Я забороняю собі радіти і робити те, що могло б принести хоч трохи радості в моє життя. Мені здається, тим самим Я зраджую тих, кому зараз гірше, ніж мені, і я відчуваю за це провину". За яку свободу ми тоді боремося, якщо зводити страждання в культ? Навіщо тоді тисячі жертв, якщо все одно продовжувати страждати до нескінченності?
У нашій ментальності дуже нав'язана думка страждання в ім'я чогось. У нас культ страждання в ім'я померлих. А зараз він ще й обтяжений так званою виною вижив. Це почуття з'являється тоді, коли людина пережила небезпечні події, в яких інші загинули або дуже постраждали. І саме це почуття провини змушує людину карати себе й оточуючих за те, що вони хочуть того, чого інші вже не можуть собі дозволити.
Вина вижив змушує зараз відчувати себе винним за думки і бажання, які пов'язані з тим, що життя триває. Адже це справа життєва - хотіти смачної їжі, краси, затишку і радості. І саме на спробу якось порадувати себе висловлюються найжорстокіші звинувачення. На старання якось прикрасити власне життя оголошується практично полювання на відьом.
У нас глибоко прошита заборона на радість. Радість завжди потрібно було заслужити, заробити, виправдати. Радість завжди відкладали на потім, і для неї потрібен був вагомий привід. А зараз так взагалі радість прирівнюється до блюзнірства і злочину: як можна радіти, коли війна і люди страждають?
Але саме тут дуже важливо зрозуміти, що все, що відбувається – відбувається заради життя і її продовження. Хіба ми відстоюємо свободу, щоб ви все своє подальше життя перетворили на страждання? Або все це в ім'я того, щоб залишилися жити – дійсно жили, а не займалися вічним стражданням?
Все, що відбувається-відбувається заради життя і її продовження
Саме прості життєві справи і маленькі радості дають можливість жити далі і справлятися з усім, що навалилося зараз. Психіка повинна відновлюватися, а рутина, побутові звичні дрібниці і маленькі радості – це ті острівці безпеки і відпочинку, за рахунок яких ми відновлюється від стресу.
Важливо зрозуміти: те, що відбувається з вами, і те, що відбувається з іншими людьми – не одне і те ж. Ототожнюючи себе зі стражданням інших, ви не робите краще ні собі, ні тим, кому погано. Їм від цього не стане легше. А Ваше завдання - зробити так, щоб в світі стало хоч трошки менше болю і страждання, і хоч на крапельку більше радості і спокою.
Оскільки ви можете нести відповідальність тільки за себе і впливати тільки на себе і на своє життя, ось, і почніть з себе. Подумайте, від чого ви відмовляєтеся зараз через те, що вам здається - зараз не час. Робили б ви це, якби не відчували провину і сором?
Складіть список того, що зараз вам може принести спокій, радість, задоволення і задоволення. І згадайте просту істину:"хочеш змінити світ – почни з себе". Хочеш, щоб прямо зараз в світі стало більше радості і спокою? Що там у вас за списком? Починайте це втілювати! Прямо зараз.
.
Ольга Токій, психолог
