Тут люди згуртувались одним сільським кутком і вже понад рік систематично допомагають бійцям ЗСУ, передаючи допомогу через волонтерів.
Не так давно журналістка Кременчуцької газети побувала у селі Недогарки (Піщанська сільська громада), де на базі етносадиби «Кучерява хата» під час повномасштабного вторгнення створили своєрідний волонтерський центр.
Сьогодні журналісти кременчуцьких ЗМІ познайомились ще з волонтерами цієї громади, але з іншого села - Гориславці.
Тут люди згуртувались одним сільським кутком і вже понад рік систематично допомагають бійцям ЗСУ, передаючи допомогу через волонтерів Сергія і Віталія Горбів, Руслана Погорільця.
Цей куток в Гориславцях називають «Польщею». Місцеві говорять, що в давнину тут жив пан-поляк.Тож така назва пішла.
На одній із садиб тут височіє державний прапор України. Тож здалеку видно цей осередок.
«Якщо згадати початок повномасштабного вторгнення, то 24 лютого ми всі в Гориславцях були шоковані, 25 лютого - всі плакали, а 26 лютого ми з чоловіком поїхали в Кременчук за продуктама, а на в’їзді в село Піщане побачила блокпост. Тоді і зрозуміла, що буду робити: повернусь додому, напечу пиріжків і привезу цим хлопцям», - пригадує Олена Погорілець.
Із того часу вона активна волонтерка разом із учасниками і учасницями фолкльорного колективу «Калинове намисто».
Керівник Олександр Федорович Назаренко нагадує, що вони є хранителями народних обрядів. До війни, жодне свято в громаді, а то і за її межами не обходилось без «Калинового намиста».
А ось під час цієї війни діяльність дещо змінилась. Артисти і артистки зараз плетуть сітки, готують різні страви для захисників ЗСУ. У кожній садибі діє своє виробництво.
«Ми печемо пиріжки, готуємо щось інше і співаємо, вкладаючи в страви всю душу», - говорять.
Всі співачки, а зараз волонтерки: Віра Шаблій, Любов Скакун, Олена Діланян, Тетяна Назаренко готові невтомно робити добрі справи: все для Перемоги над ворогом.
Олена Погорілець пригадує, що на Різдвяні свята їх колективу у селі вдалось нащедрувати понад 12 тисяч гривень. На ці гроші закупили відразу 60 метрів основи для плетіння маскувальних сіток, аби надовго вистачило б.
Пригадують, що спочатку стрічки різали із різних старих речей, які приносили односельці. Далі волонтери сконтактували з працівниками швейного виробництва ТОВ «Нью Эдж Гир». Тепер жінки із Гориславців отримують стрічки – відходи швейного виробництва. З ними маскувальні сітки виходять кращими.
До речі, гориславський почерк сіточниць видно здалеку.
Іноді тут роблять і унікальні речі.
Так, сьогодні презентували сітку –картину для працівниць ТОВ «Нью Эдж Гир». На ній яскравими барвами милують око плетені квіти. Це місцева майстриня Валентина Гришачкіна робить таку красу. У доробку жінки вже понад 30 плетених картин. Показує нове творіння - грайливу ляльку у плетених панталонах.
І сьогодні волонтери Віталій Горб і Руслан Погорілець передали цю дивну картину новим власницям.
А також завантажили нові маскувальні сітки, які вже наступними вихідними повезуть військовослужбовцям ЗСУ. Говорять, що іноді ці сітки слугують і декілька місяців, а трапляється, що з першого разу потрапляють під обстріл.
Сьогодні до гориславських волонтерів і волонтерок проїздом завітали морпіхи: «Демон», «Барні», «Кузя» та «Дєд». Це хлопці, які неодноразово звідси отримували допомогу.
Говорять, що іноді трапляються такі моменти на фронті, що допомога волонтерів з домашніми стравами дуже нобхідна. Тож сьогодні мали змогу подякувати тим, чиї руки про це дбають.
Було довге прощання і обіцянки про зустріч після нашої Перемоги.
Варто нагадати, що сьогодні відбулась зустріч і в Гориславській гімназії. Обмінялись теплом своїх сердець: учні Гориславської гімназії зустрілися з морпіхами: «Демоном», «Барні», «Кузею» та «Дєдом»
Читайте: Щоб перемогти, треба згуртуватися: у Кременчуцькому районі етносадиба стала волонтерським центром
Олена Ліпошко
Фото авторки
