Як кременчужанам дістатися до підземних див Тернопільщини.
Печери – своєрідна візитівка Тернопільщини. У найменшій області України їх понад 100. Але вчені вважають, що не всі вони відкриті. Взагалі ж у світі поки що не відкрито подібних горизонтальних гіпсових печер із специфічною будовою. Розташовані вони на глибині від 10 до 50−60 метрів під землею. До речі, пів сотні них знаходяться у Борщівському районі. Їхню атмосферу можна порівняти хіба що з космосом. Вічна тиша, темрява, спокій… Це неможливо описати – це потрібно відчути! Фотографії і відеозйомка не передає того, що вловлює око. У цьому переконалась журналістка «Кременчуцької газети», яка за один день тричі спустилась під землю у гіпсові печери у складі туристичної групи.
Прихисток для трипільців
Поміж усіх великих і малих печер Тернопілля особливе місце посідає гіпсова печера Вертеба, розташована на лівому березі річки Серет за 2 км від села Більче-Золоте. Це геологічна й археологічна пам’ятка загальнодержавного та світового значення. Назва печери походить від давньослов’янського «вертеп» − печер (звідси вертеп і на Різдво, авт.). Вертеба–одна з найдавніших у Європі, довжина її підземних ходів сягає майже 9 км.
Вона вирізняється тим, що тут час від часу перебували люди, але не жили постійно. Зараз ведуться археологічні розкопки, під час яких знаходять предмети трипільської культури. Деякі речі є унікальними. А ще 8 квітня цього року у цьому підземеллі йшов дощ – без парасолі чи плаща не можна було пересуватися. Явище спостерігали вперше за останні 20 років. Просто перед цим на Тернопільщині випав сніг, швидко розтанув – ось вам і наслідки. У музеї, що у Вертебі, можна оглянути експозицію з трипільським посудом, скульптурами та матеріалами археологічних розкопок–все підсвічено, є наочні картини із тогочасного побуту.
А ще тут повно печерних мешканців – кажанів. Для них спеціально зроблено отвір над входом, щоб могли вільно пересуватися назовні. Спеціального спорядження людині для входу в це підземелля не потрібно.
Дива природи+людська уява
Не треба спеціального спорядження і для спуску в Кришталеву печеру. Розташована вона в селі Кривче Борщівського району. Але щоб потрапити до неї, треба спочатку піднятися стрімко вгору. Відомо, що перший невеликий опис про Кришталеву склали ще у 18 столітті. Тоді під час полювання в ній зникла лисиця, а собаки не змогли відшукати тварину. Після цього і задумались про великі пустоти під землею.
Вдруге печеру відкрили на початку 20 століття. І лише в 30-х роках минулого століття розпочалося її екскурсійне освоєння. Електрифікований маршрут охоплює невелику частину лабіринту і знайомить лише з найцікавішими місцями цієї ділянки підземелля.
Півтора кілометри екскурсійної траси – майже півтори години підземної подорожі. Але здається, що ти провів під землею години і години, а пройшов десятки кілометрів. Упродовж року температура повітря тут тримається 11 градусів. Останнім часом цією печерою зацікавилися науковці-медики. Наявні цілющі фактори: постійна температура, вологість і чистота повітря, абсолютна тиша. Тут немає цвілі – хліб лежить роками і не пліснявіє. Тут ставили новорічну ялинку і вона стояла роками, не осипаючи хвою. Екскурсоводи розповідають про випадок, коли у печері рік жила онкохвора жінка, якій лише передавали їжу і не було контакту із зовнішнім світом. А коли вона піднялась із добровільного заточення, то в її організмі ракових клітин зовсім не було. Вірити цій історії чи ні–справа кожного. Однак ця печера має купу археологічних див.
Тут є різні зали, зокрема Зоологічний, де серед чудернацьких рельєфів, що виринають з темряви, можна розрізнити зображення дельфіна, сови, лисиці, орла, а далі вже якихось цілком нереальних істот.
Хто любить екзотику, може помилуватися та пройти по «хребту крокодила» – звивистій стежці, що нагадує хребет доісторичної рептилії. Потрапивши в Святкову залу (стіни його нібито розмальовані кристалічними візерунками), створюється враження, що все навколо покрито дивовижними пальмовими гілками, листям папороті тощо. А ще тут знайдете камінь-анальгін. Екскурсоводи говорять, що досить прикласти до нього голову, і будь-який головний біль проходить. А ще є місця, де можна загадати бажання: камінь з бантиком, камінь-дельфін, що виконують одне з ваших найзаповітніших бажань. До речі, саме в цій печері виявили скелет доісторичного крокодила довжиною 29 м. Він знаходиться в музеї природи в Києві. Тут теж під час проходження маршруту над головами сновигають кажани, а екскурсоводи підливають оливи у вогонь, розповідаючи різні містичні історії.
Екстрим у цілковитій темряві
В печері Млинки, яка розташована в селі, що так і називається Млинки, без спорядження не обійтися.
Тому що у ній немає освітлення – одразу потрапляєш в цілковиту темряву. Тож налобний ліхтарик ой як потрібний. Зараз печера Млинки – єдиний спелеологічний об’єкт на Тернопіллі, де працює клуб, працівники якого допоможуть відвідувачам знайти ночівлю чи кваліфікованих провідників. Тут розташована не одна спелеологічна база, звідки можна взяти все оте спорядження. Гід чи пані гід, яких знайдете в селі, ознайомить з 28–кілометровим лабіринтом печери Млинки. Вони проведуть туристів чи то простим, чи складним маршрутом. Також розкажуть, що до 50-х років минулого століття тут видобували алебастр, але потім матеріал став непотрібний, тож копальню закрили. Загалом ця печера, як і дві інші, про які згадали вище, були дном древнього океану. Втім стались зміни і тепер це пустоти під землею. Щодо проходження печери Млинки, то по маршруту туристи нерідко пересуваються не лише на своїх двох, а на чотирьох, а іноді взагалі на «пузі». Тому що місцями треба вигинатися і викручуватися.
Хоча просочуються і «пухкенькі» туристи, адже всі страхи в нашій голові. І саме там їх треба долати.
Нещасний випадок під землею
Журналістка «Кременчуцької газети» у складі туристичної групи мала б побувати в печері Оптимістична. Вона найбільш затребувана у шукачів пригод, бо не туристична, а наукова, де зараз працюють спелеологи. Але напередодні там був нещасний випадок–у туриста стався інсульт. Його екстрено підняли наверх. Тепер підземелля закрито до завершення проведення розслідування. До речі, деякий час тому тут загинув науковець.
Як дістатися?
Найцікавіше, як потрапити з Кременчука в печери? Відразу треба сказати, якщо ви турист не на «власних колесах», а користуєтесь автобусами і потягами, то дістатися до цих печер проблематично. В ті села, де розташовані печери, з Тернополя курсують автобуси. Але зважайте, що за день не справитись, тож не повернете назад. Тому треба десь шукати ночівлю. Хоча, як згадувалось вище, в тих Млинках можна заночувати в житлі, яке пропонує спелеоклуб. У районному центрі Борщів, який не так і далеко, можна орендувати двомісний номер в готелі за 400 грн, тримісний – 600 грн. Екскурсоводів теж на місці можна знайти – на вході в печери (про які згадували) є контакти. Наприклад, екскурсія в Млинки коштує 90-180 грн за людину (в залежності від складності маршруту), оренда комбінезону з ліхтариком – 60 грн.
Віднедавна з Кременчука сюди почали возити групи туристів. За вихідні можна встигнути побувати в кількох печерах. Ціна–понад три тисячі гривень з особи. Але це підійде для справжніх екстрималів, бо 2 ночі треба їхати в автобусі. І після останньої – вам йти на роботу. Підходить?
Проте, можна прожити все життя в Україні і так не впізнати, що приховує від нас наша земля в своїх надрах ось вже мільйони років. А можна просто захотіти відчути на дотик могутність печер та їхню енергетику, яка заряджає на довгий час. Тож варто знайти час, можливість, а головне – бажання спуститися під землю.
Олена Ліпошко
Фото авторки та Володимира Бондара
