Несподівано для мене широкий відгук у населення міста отримала передача телебачення «Візит» і стаття у «Кременчуцькій газеті» про мої плакати.
Уже вранці (передача по «Візиту» була ввечері), я відчула швидкий вплив телебачення і проявлену зацікавленість виходячи з дому до магазину і отримуючи звернення людей: «Ми вас бачили з плакатами… А що то за плакат про баранів!?»
Коли ж вийшла «Кременчуцька газета» із статтею і світлинами плакатів, то мене дзвонили знайомий і не знайомий з вітаннями: «Бачили, читали про плакати!». Тоді я зрозуміла, що людям сподобалось, і поки задавали різні питання, навіть таке: «Чому я була одягнена, як на свято - у червоному піджаку і білій сорочці?», я відповідала, що дійсно, для мене показ моїх плакатів - це можливість розповісти про них, було святом, адже у кожному плакаті частина моєї душі, мого життя і роботи над ними.
Недовго плакати написати, коли ти добре знаєш питання про яке хочеш донести населенню Кременчука чи владі, а для цього треба багато слухати радіо (я слухаю Українські Суспільне радіо та радіо NV), читати, дивитися телебачення та орієнтуватися в ситуації. Легше буває, коли я сама приймаю участь у подіях, наприклад у засіданнях комісія по декомунізації, у пікетах разом із молоддю «Всі кошти на ЗСУ».
Коли я впевнена у своїй правоті - це додає сили протистояння, якщо влада буде не задоволена, адже я роблю для людей, для майбутнього дітей.
Я відчуваю підтримку містян, відчуваю, що вони хочуть чути мої відповіді на їхні питання. Коли запитують: «Чого тебе щось «Візит» не показує?», я відповідаю, що кожного покажуть, якщо ви будете піднімати нагальні питання життя нашого міста.
Не хоче показувати народ тільки комунальне телебачення, так зване у народі провладним телебаченням Малецького, працівники якого отримують зарплату із наших з вами коштів - із місцевого бюджету.
Коли не можеш розказати — пиши плакати!
Не можеш ні розказати, ні писати — підтримуй інших. Бо скажу чесно, без підтримки — важко, а разом нас багато — нас не подолати!
Але і один в полі воїн!
З повагою до кременчуківців, громадська діячка Валентина Трофименко.
