Цього дня ліцеїсти дізнались багато цікавого з вуст так званої «живої книги», свого земляка Броніслава Сьоміка.
Йому було лише 5 років, як почалась Велика Вітчизняна війна. Та дитяча пам'ять чітко зафіксувала події буремних років: яким був Кременчук тоді, та як вдалось вижити його родині. Все це викладено у книзі «Велика Вітчизняна війна: спогади написані душею і серцем», яку створили кременчужанин Броніслав Сьомік і його донька Олена Сьомик.
Саме цю книжку і історико-політичний нарис «Україна – не Росія» презентували сьогодні, 18 травня ліцеїстам.
«Сьогодні людина, життя якої гідне великої поваги, передасть вам свій життєвий досвід. Книжки, які презентують нам сьогодні, зберігатимуться у шкільному музеї», - звернулась до ліцеїстів директор ліцею №11 Наталія Бикова. Вона повідомила, що на зустріч із авторами книги прийшли учні, що поглиблено вивчають історію і право.
Броніслав Сьомік нагадав, що його донька почала своє навчання в першому класі саме в ліцеї №11.
Сьогодні вони представляють свої роботи: дві різнопланові книжки. Перша – дослідження теми слов'янських коренів - це про книгу «Україна – не Росія». Самі розділи книги говорять про періоди, які описував автор: «Київська Русь», «Переяславська Рада», «Перша світова війна та Україна», «Жовтневий переворот», «Голодомор», «Сучасні українські вчені»….
«Велика Вітчизняна війна: спогади написані душею і серцем» - у цій книзі вже дорослий кременчужанин Броніслав Сьомик описує події свого дитинства.
«У Кременчуці в роки війни було потаємне підпілля. Ним керував майор Устинов. Якщо ви дивились кінофільм «Сімнадцять миттєвостей весни», то схоже було у нашому місті», - говорить Б.Сьомік.
Він пригадує, як вони, дітлахи, копіюючи дорослих, зробили своє підпілля. Керівникам цього «підпілля» було по 8-10 років.
«Якось обкидали каменями німців біля жандармерії. Старші втекли, а я не зміг. Так мене схопив один, відшльопав і відпустив», - із дитячих спогадів Б. Сьомика.
Яскраво в пам'яті відклались смерті військовополонених, які були вже буденними під час окупації.
«Часто гнали нинішньою вулицею Першотравневою колони військовополонених. Якось йшла колона і один чаловік упав. Так есесівець дістав автомата і пустив чергу. Далі тіло підібрали поліцаї», - розповів кременчужанин.
У вищезгаданій книзі автори зробили аналіз того, як сталось, що на початку війни, при достатньому озброєнні і перевазі в людських силах Радянський союз мав поразку.
«За радянську батьківщину люди не хотіли воювати, тож нерідко траплялось, що переходили на бік ворога», - зазначив автор книги.
Взагалі, цього дня ліцеїсти дізнались багато цікавого з уст так званої «живої книги», свого земляка Броніслава Сьоміка.
Світлана Павленко
