Чи легко навчатися в іноземних школах та чи вдалося адаптуватися юним кременчужанам, життя яких кардинально змінилося після лютого 2022 року.
Незабаром розпочнеться новий навчальний рік, який знову триватиме під час війни. Понад 2 роки тому багато хто з кременчужан виїхав за кордон, не розуміючи майбутнього під можливими російськими обстрілами. Були й ті, хто поїхав до іншої держави у рамках підтримки України. Згодом, багато хто з них повернувся додому. Але є ті, хто за різних обставин поки не планують чи не мають змоги повернутися на Батьківщину. Разом з батьками на чужині навчаються юні кременчужани. Ми попросили їхніх батьків розповісти нам, які основні відмінності вони помітили у навчанні в українських та іноземних школах та чи вдалося їм адаптуватися під нові умови.
Косово
Тетяна разом із своїм сином Назаром опинилися у Косові вже під час повномасштабної війні росії проти України. До цього хлопчик навчався в одному із престижних ліцеїв міста. Тож яку різницю в формах навчання помітила мати 10-річного учня?
«Косово – молода країна, яка сама тільки но стає на ноги після здобуття Незалежності та відбудовується після війни із Сербією. Однак у Косові вже є досвід навчальної системи за міжнародними зразками.
У країні є як державні, так і приватні навчальні заклади. Тут можна знайти британські, німецькі, турецькі, французькі школи тощо.
Для прикладу, мій 10-річний син Назар, відвідує German School of Kosova. Потрапив він туди за сприяння Асоціації журналістів Косова. А через старанне навчання був визнаний кращим учнем та отримав сертифікат на безкоштовне навчання.У школі заняття проводяться трьома мовами: албанською (одна з двох офіційних), англійською та німецькою. Але Назару, як іноземцю, дають можливість відповідати англійською, бо албанська надто складна до вивчення.
Школа знаходиться далеко від місця, де ми живемо. Тож о 7-й ранку шкільним автобусом забирають, а близько 16.30 дітей повертають додому. Разом з моїм сином у класі навчається близько 8 дітей (3-й та 4-й класи разом). У них персональні столики, які, за необхідності, можна переміщувати для проведення різних занять. Предмети типові: математика, іноземні мови, біологія, інформатика, дизайн і технології, фізкультура, музика. Є бібліотека із м’якими кріслами, а в теплу пору року такі крісла розміщують і на зеленому подвір’ї. Проводяться також заняття із йоги, зустрічі із відомими спортсменами чи музикантами, екскурсії, також діти їздять на хайкінг (вид спортивного туризму) у гори. Також є «klubi», щось на зразок гуртків, де у вільний від навчання час діти можуть займатися цікавими заняттями, як то, додатково спортом, малюванням, дослідами чи навіть куховарити.
Для виконання домашніх завдань є спеціально відведений час. Тож після школи діти мають можливість відпочивати.
Паралельно мій син виконував домашні завдання з української школи. То говорить, що деякі задачі з математики, бувало, перегукувалися. А так, різні країни, різні менталітети і підходи до навчання. Тому й вирішили, що потрібно навчатися за системою країни, де проживаєш, і за українською системою», – із розповіді Тетяни.
Британія
Двоє юних кременчужан – Михайло та Олександр виїхали до Британії разом з мамою та бабусею наприкінці 2022 року. Там юнаки закінчили 10-й клас англійської школи та 9-й клас дистанційно в Україні. Різницю у навчанні хлопці відчули після того, як почали навчатися у Великій Британії на клас старше, відповідно до їхнього віку.
Цікаво, що літні канікули у іноземній школі розпочалися лише після 24 липня. Саме тоді закінчується навчальний рік у цьому закладі.
За словами мами Марії, школа за кордоном відрізняється тим, що дітей не навантажують домашнім завданням, як в Україні. Хоча так само зацікавлюють. Учні не носять з собою до школи підручники – їх їм видають на місці.
Також чи не щодня школярі отримують листки А4 із завданнями, які одразу на місці їх виконують.
До речі, цьогоріч хлопці здавали пробні випускні іспити британського навчального закладу.
«Таким чином, готуючись до наступного випускного року, ти можеш здати екзамени і побачити, на скільки ти готовий до випускного класу та фінальних іспитів у 11 класі», – розповіла матуся Михайла та Олександра.
Разом з тим, хлопці дистанційно навчалися за сімейною форму у кременчуцькій школі №24. Тут вони писали контрольні роботи перед Новим роком та наприкінці навчального року, у травні. Тож школярі отримали сертифікати про закінчення середньої освіти в Україні.
Наступний навчальний рік за кордоном в Олександра та Михайла розпочнеться з 5 вересня, а дистанційно, як по всій Україні, з 2 вересня поточного року.
Словаччина
15-річний Микита опинився в Словаччині на початку повномасштабної війни – переїхав до батька, який вже тривалий час проживав у цій країні. Юнак продовжував дистанційно навчатися в одному з ліцеїв Кременчука. Жахливі обставини вирвали хлопця з оточення, яке було йому до вподоби, тож нове життя за кордоном, далеко від друзів, не сприймалося радісно. Про це розповів Сергій, батько сина.
«Переводити дитину у словацьку школу – це значить втратити рік навчання. Адже саме цей період дають їй на адаптування», – зазначив колишній кременчужанин.
Микита опановував предмети за сімейної формою навчання.
Однак наприкінці минулого учбового року батьки трохи розгубилися. Адже у ліцеї, де навчався їхній син, відмінили дистанційну форму навчання. Тож юнаку треба було переводитися до іншої школи або до словацької.
За спільним рішенням, Микиту перевели у 9-клас єдиної кременчуцької школи, де залишилася дистанційна форма навчання. За словами батьків, це було не дуже просто, адже не вистачало вільних місць.
Що стосується словацьких шкіл, то за словами Сергія, в них не приділяють особливої уваги виконанню домашнього завдання. Якщо у дитини є здібності та бажання навчатися – вона має можливість отримати згодом вищу освіту. У іншому випадку – учень стає студентом закладу, на кшталт українським професійним училищам.
Яке майбутнє чекає на Микиту – батьки вирішуватимуть наприкінці закінчення навчального року, що має розпочатися. Юнак прагне повернутися на Батьківщину, де продовжить навчання. Чи збудеться його мрія – залежатиме від ходу війни в Україні, бо батьки парубка вже не мають змоги повернутися додому.
Нагадаємо, гімназія №2 з першого вересня може не розпочати навчання офлайн.
У кременчуцькій гімназії №19 розгорається черговий скандал.
Школа приватна чи комунальна: вибір батьків залежить, зокрема, від гаманця.
Тетяна Красельникова, Ліна Романченко, Олена Сінтюріна
