Мова про компанії Comfy, яка пережила загибель своїх працівників під час влучання російської ракети в «Амстор» у Кременчуці та компанії Ferrexpo
Бути поруч із людьми, допомагати матеріально та не уникати болючої теми в комунікації з командою – рецепт Ігоря Хижняка, СЕО компанії Comfy, яка пережила загибель своїх працівників. Що ще робить український бізнес, аби колектив менш травматично проходив горе через втрату колег. Forbes зібрав кейси Comfy, Ferrexpo, «Укрзалізниці» та ДТЕК. «Кременчуцька газета» публікує матеріал стосовно двох з них: Comfy та Ferrexpo, які працюють у Кременчуці та районі.
27 червня, близько 16:00, російська ракета Х-22 влучила у торговельний центр «Амстор» у Кременчуці. Внаслідок терористичної атаки загинуло 22 людини. 10 з них – працівники магазину Comfy. Генеральний директор мережі Ігор Хижняк із командою топменеджерів того ж дня приїхав до Кременчука з Дніпра.
Він був присутній на похованнях загиблих співробітників. «Ми не могли не поїхати», – каже Хижняк. Він пояснює, що його участь у прощальних церемоніях була природним кроком, адже загиблі були членами родини Comfy. «Я ніколи в житті не був на такій кількості поховань», – каже він.
Після трагедії в магазинах компанії тиждень був траур. На всіх моніторах демонстрували не рекламу, як зазвичай, а чорний фон із цифрами 27.06.2022. Музику в магазинах у ті дні теж не вмикали.
Колеги з Кременчука – не єдині загиблі співробітники Comfy. Ще троє загинули від російських обстрілів у своїх будинках, п’ятеро – були військовослужбовцями. «Втрачати людей найскладніше», – зітхає Ігор Хижняк.
Смерть співробітника може завдати психологічної травми колегам і сильно вплинути на команду, каже СЕО консалтингової компанії Wellbeing Company Олена Бондар. У частини колективу, фрустрованого горем, можуть виникнути відчуття провини або несправедливості, а також сумніви в доцільності роботи.
Люди можуть втрати сфокусованість, почати уникати прийняття рішень. На думку Бондар, непророблена травма буде непомітно руйнувати команду зсередини, як корозія.
Працювати з трагедією обов’язково треба, погоджуються всі співрозмовники Forbes. Питання – як?
Рецепт Хижняка – бути поруч із людьми так довго, наскільки це потрібно. Друге – допомагати матеріально. Третє – не уникати болючої теми в комунікації з командою. «Ми говорили про це на зборах, я неодноразово торкався цієї теми під час прямих ефірів на всю компанію в корпоративній мережі», – каже СЕО Comfy.
Що ще роблять компанії, аби колектив менш травматично переживав горе?
…
У компанії Ferrexpo створили спеціальний чат, де співробітники можуть подякувати тим, хто загинув, та згадати їх. «Це практика вдячності за те, що вони для нас зробили, за те, що ми є, – каже директорка з персоналу Ferrexpo Анна Адом. – Для співробітників це важливо, дає розуміння, що компанія не забуває, а справді цінує своїх людей».
Що стосується фізичного місця пам’яті загиблих, то у Ferrexpo не поспішають його створювати, щоб не викликати відчуття безпросвітної скорботи у робітників, коли з’являтимуться нові прізвища та імена. З цієї ж причини компанія не розголошує кількість убитих. «Люди тяжко переживають смерть; коли вони бачать нове ім’я, хтось не витримує, впадає в депресію», – каже Адом.
У Ferrexpo виплачують родині загиблого 500 000 грн та разом із міською владою Горішніх Плавнів допомагають з похованням. Гірничодобувний гігант уже чотири роки співпрацює з психологами, розповідає Адом. Щоб співробітники довіряли експертам, компанія залучила зовнішніх спеціалістів, які мешкають за межами Горішніх Плавнів, де розташоване Ferrexpo.
Для жителів із маленьких міст це важливо. «Людина має бути абсолютно впевненою, що проблема, якою вона поділиться з психологом, нікуди не вийде, це дуже важливий момент, який багато хто недооцінює», – каже Адом. За її спостереженням, довіра до штатних психологів на виробничих підприємствах – мінімальна.
Ситуативно психологами можуть ставати й працівники HR-відділу, особливо в середовищах, де не заведено звертатися до спеціалістів з ментального здоров’я.
Це поширена практика на вугільних шахтах, де через аварії співробітники гинули й до війни. Такий досвід допомагає, каже директорка зі сталого розвитку ДТЕК Олена Семич. «Це – екосистема. Шахта сама починає акумулювати цю допомогу зсередини: колеги, HR та профспілки підтримують родичів, спілкуються з ними, підтримують їх», – каже вона.
На фото: Стихійний меморіал на честь загиблих у торговельному центрі «Амстор». Червень 2022 року. Фото Getty Images
