Волонтери стверджують: речі передавали нові. Працівники інтернату говорять, що одяг був з дірками, с слідами крові і сечі.
10 січня в ефірі програми «Говорить Україна» обговорили скандал з благодійною допомогою, що трапився в Полтавській спеціалізованій школі-інтернаті №2 напередодні Дня Святого Миколая.
У грудні торік у соцмережах бурхливо обговорювали випадок, коли речі, які привезли волонтери, опинились на смітнику.
Тепер учасники скандалу приїхали в студію, аби розставити всі крапки над «і».
Полтавський волонтер Максим повідомив, що про те, що речі, які вони привезли до навчального закладу опинились в смітнику, повідомили ввечері самі вихованці інтернату. Підтвердженням були фотографії.
Жінка Ірина, яка назвалась донькою працівниці інтернату, стверджувала, що речі були ношені і більше того, частина з дірками і плямами від крові та іншого – дітям не можна було роздавати.
Та волонтери, що привезли цю благодійну допомогу, наполягали, що речі привезли нові, з бірками. Вони два дня пролежали в інтернаті (до того, як опинились на смітнику) і їх могли підмінити. Також стверджували, що була домовленість з директоркою про надання допомоги.
Остання в телефонній розмові під час ефіру повідомила, що давала дозвіл на проведення свята і солодкий стіл для дітей.
«Наразі в ситуації розбираються правоохоронці. Речі ми не приймали під опис. Так там були деякі з бірками. Інші - бувші у вжитку», - говорить Алевтина Ключинська, директорка Полтавської спеціалізованої школи-інтернату №2
На її переконання, весь цей скандал – провокація направлена в бік школи-інтернату.
«Наша організація працює 5 років. І жодного разу не було звернення щодо одягу. Хлопцям, що розпочинають свою волонтерську діяльність. Хочу порадити: перед тим, як збирати і везти допомогу, потрібно поцікавитися, що потрібно. Знаю точно, що завжди потрібні ліки, фрукти, предмети особистої гігієни», - порадила волонтерка Валерії.
Також в ефірі намагались з’ясувати, чи потребують школи-інтернати в різних областях України одяг для дітей. І більшість директорів відповіли, що такої потреби не мають.
Світлана Павленко
