Вічна пам'ять Захиснику!
Сьогодні, 21 лютого, у Міському палаці культури Кременчук попрощався із своїм сином – захисником Батьківщини - Миколою Кучеренком.
25 лютого йому мало б виповнитися 45 роки. Але, на жаль, життя чоловіка обірвалося 11 лютого на Донеччині.
Загалом за словами військового з позивним «Художник», у Миколи Кучеренка все було пов’язане з місяцем лютим.
«У нього все пов’язане з лютим: народився і загинув у лютому, позивний був «Лютий», він на війну пішов у лютому…
Загалом Микола з перших днів того 2014 року був у перших рядах захисників України. Він до того був десантником. З 2014 служив у окремому санітарному аеромобільному батальйоні. Пройшов Донецький аеропорт та інші гарячі точки. Потім демобілізувався, а з початку повномасштабного вторгнення росії в лютому минулого року знову пішов з побратимами захищати державу.
Він служив у бригаді «Чорні запорожці». Це 72-а окрема механізована бригада. Служив у Києві та Харкові, потім на сході. Його труна накрита прапором цієї бригади.
11 лютого загинув. Був артобстріл і великий уламок потрапив йому в районі шиї», - розповів «Художник».
Загалом, з ким сьогодні не спілкувалися журналісти на прощанні, усі відзначали, що Микола Кучеренко був активною людиною, з великим, добрим серцем.
Він закінчив Вище професійне училище №7, потім Кременчуцький національний університет. Мав багато друзів та знайомих, побратимів з часів служби в АТО.
Справжнім Героєм загиблого називає кременчужанка Марія Гавриленко, яка знала Миколу з дитинства.
«Він був найкращий друг мого дядька. Мене він називав «Машка перестройка», - бо я в ті роки, коли була перебудова, народилася. Коли сьогодні мати сказала, що ось і «Маша перестройка» прийшла тебе проводити в останній путь, то серце ледь не тріснуло від болю втрати такої людини», - каже Марія.
Вона підкреслює, що Микола добровільно пішов воювати і в 2014 році, і в 2022 р.
«Він завжди був патріотом і намагався захищати Україну, він справжній Герой. Він залишиться для нас Героєм, найдобрішою людиною! Слава Герою!» - сказала Марія Гавриленко і пішла до труни, аби ще раз вклонитися Миколі.
Поруч із труною можна було побачити десантський берет загиблого, його нагороди.
Горем вбита матір не відступала від труни ні на крок і постійно гладила по голові свого вбитого ворогом сина.
З її очей котилися сльози. Сльози можна було побачити і на обличчі доньки Героя та інших людей, які прийшли попрощатися з захисником.
«Він завжди був чесним. Він був безбашеним і не боявся нічого. Він казав, що страху більше немає… Він знав, що може загинути і надавав настанови, що і як зробити, якщо з ним не стане зв’язку. Я як волонтер з ним співпрацювала і завтра в його бригаду повезу допомогу…
Він загинув, бо хотів з побратимами відвоювати позиції, аби забрати тіла загиблих. Це сталося під Вугледаром. Це велика втрата для всіх нас!» - каже волонтерка Оксана Бикова.
Уже коли труну з тілом Героя виносили з палацу культури, кременчужани схилили голови і стали на одне коліно.
Надалі труну повезли до Свято-Миколаївського собору, а потім до Свіштовського кладовища, де Героя поховають на Алеї Слави.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким загиблого.
Нагадаємо, У вівторок Кременчук прощатиметься з захисником Миколою Кучеренком
Олег Булашев
Фото Кирила Воронцова
