Незабаром ми будемо святкувати 30 - ту річницю незалежності України. На варті безпеки суспільства, щоб кожний громадянин міг відчувати себе захищеним, стоїть Держава. Одним з правоохоронних органів держави є Служба пробації. Для деяких громадян цей термін досить незнайомий, тому хочеться більш детальніше розповісти про роботу уповноважених органів.
Пробація – це переважно юридичний термін, який з’явився в світі майже 200 років тому, як кримінально-правовий інститут права й був різновидом умовного засудження або умовного звільнення. «Пробація» в перекладі з англійської мови означає «випробування» або «умовне звільнення (від покарання)», а в перекладі з латині – «випробувати» або «віддати під нагляд» .
Пробація, як поняття виникає у ХIX столітті в англосаксонській системі права та має на меті гуманізувати систему заходів, спрямованих на звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням за умови наявності достатніх підстав, що сприятимуть їхньому виправленню.
Донедавна в Україні контроль за виконанням покарань без ізоляції від суспільства покладався на кримінально-виконавчу інспекцію Державної пенітенціарної служби, що була створена ще в 1998 році та не відповідала сучасному рівню соціально-економічного розвитку суспільства, що і призвело до її реорганізації у службу пробації.
Офіційно питання пробації було піднято в рамках делегації Державного департаменту України з питань виконання покарань з відрядженням у Королівство Швеції, за результатами якої до Кабінету Міністрів України було подано пропозиції про створення в Україні служби пробації.
В процесі реформування Державної пенітенціарної служби, їй на зміну приходить абсолютно нова Служба пробації, – мета, завдання, види якої, а також правовий статус персоналу органу пробації та суб’єктів пробації визначені чинним Законом України «Про пробацію» від 05 лютого 2015 р. Новостворена структура мала на меті перейти до цілковито нового механізму попередження вчинення кримінально-караних діянь, виправлення засуджених без ізоляції від суспільства.
– по-перше пробація - це забезпечення суду досудовими доповідями про обвинувачених. Досудова доповідь полягає у забезпеченні суду інформацією про особу, яка притягається до кримінальної відповідальності з метою прийняття судом рішення чи можливе її виправлення у громаді. Досудова доповідь складається працівниками служби пробації, які вивчають як зовнішні, так і внутрішні фактори впливу на особу злочинця. Так, зокрема, до зовнішніх можна віднести: середовище, у якому перебуває особа у повсякденному житті, побутові умови, її працевлаштування, матеріальне забезпечення, вплив рідних та друзів, її кримінальне минуле. До внутрішніх слід віднести її психологічний та емоційний стан, світосприйняття тощо. При цьому, інформація може отримуватися із різних джерел: серед оточення обвинуваченого, роботодавця, врешті-решт, від самої особи. Власне, досудова пробація передбачає особисту участь правопорушника у підготовці такої доповіді. Таким чином, суд отримує максимально можливу інформація про особу обвинуваченого.
– по-друге, орган пробації організовує виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, реалізацію пробаційних програм:
Пробаційна програма – це програма, що призначається за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію поведінки або її окремих проявів, формування позитивних змін особистості. На практиці пробаційна програма може здійснюватися за участю підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності.
– по-третє, соціально-виховна робота із засудженими. Соціально-виховна функція служби пробації проявляється крізь призму чітких та узгоджених дій органу, з метою досягнення основної мети – виправлення засудженого. Характеризуючи соціально-виховну роботу в межах пробації, можна виділити такі підходи до її реалізації:
1) індивідуальний підхід, який полягає у спілкуванні з кожною засудженою особою, враховуючи всі її якості, з метою сприяння у вирішенні ситуації, що призвела до вчинення кримінального правопорушення;
2) диференційований підхід, який полягає у сприянні правопорушнику у наданні консультативної та психологічної допомоги у кожному конкретному випадку, його працевлаштуванню, залученню до навчання, суспільно корисної праці тощо;
3) профілактичний підхід, що зосереджується на попередженні вчинення повторних протиправних діянь, усвідомлення особою негативної моделі поведінки;
– по-четверте, підготовка до звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк. Орган пробації перевіряє можливість проживання чи/та реєстрації особи за обраним місцем проживання, можливість працевлаштування, отримання соціальних послуг, можливість надання соціального притулку чи відновлення документів. За для цього проводяться певні перевірки для встановлення факту. Отримані результати направляються до установи виконання покарань.
Таким чином, можна констатувати, що роль служби пробації є неоціненною для системи виконання покарань. Заявивши про себе в Україні, такий «орган виправлення» виконує ряд надзвичайно важливих наглядових, контролюючих та пенітенціарних функцій. Пробація- це шлах до змін. Головна мета нашої роботи, допомогти людині усвідомити проблемність своєї поведінки та обрати вектор змін.
Начальник Автозаводського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Полтавській області, підполковник внутрішньої служби Інна Гребенюк
