Колеги, які прийшли попрощатися із Героєм, згадували, що він із початку повномасштабного вторгнення росії в Україну хотів бути поруч з тими, хто захищає Батьківщину.
Сьогодні наше місто в жалобі. У Кременчуці проводжають в останню путь солдата Володимира Вікторовича Губара, який добровольцем пішов на війну росії проти України. Прощання проходило в Міському палаці культури.
«Володимир Губар народився 19 травня 1973 року в місті Хорол, Полтавської області. Свого часу проходив строкову службу в прикордонних військах. По завершенні - навчався в морехідному училищі. Ходив в море. Потім повернувся до нашого міста. Пішов працювати у місцеве підприємство із ремонту нафтопроводів. І тривалий час там працював.Сьогодні багато колег прийшло прощатися із Володимиром Губарем», - розповів військовослужбовець із позивним «Художник».
Він говорить, що особисто сам працював із загиблим близько 20 років.
«Це був веселий, непосидющий хлопець, завжди поспішав. Був чисто вибритий. Дуже охайний. Він прийшов до мене в центр комплектації (колишній військомат, -авт) і сказав, що хоче йти на війну, хоч мав бронь від підприємства. Хотів у прикордонні війська. Сам пройшов лікарську комісію. Але його направили в одну із прославлених механізованих бригад стрільцем, помічником гранатометника. Володимир Губар відразу потрапив в зону бойових дій - 22 листопада 2022 року. Але під час масованого обстрілу з боку ворожих військ 4 лютого біля населеного пункту Залізнянське, Донецької області, загинув», - слова «Художника».
У загиблого бійця залишилась мати, донька.
Колеги, які прийшли попрощатися із Героєм, згадували, що він із початку повномасштабного вторгнення росії в Україну хотів бути поруч з тими, хто захищає Батьківщину.
«Ми працювали з Володимиром разом 17 років. Спокійний, доброзичливий. І хоч тісно не спілкувались, знав, що пішов на війну», - говорить кременчужанмн Віктор.
Владислав знав Володимира менше часу, але теж пригадує лише хороше.
«Дуже гарна людина, відповідальний. І як колега і як сім’янин, Гірко, образливо, що забрала війна його. Він казав, що є бронь, але не буде користуватися, що все рівно піде воювати. Та все рівно його рішення було неочікуваваним. Бачу, на роботу не виходить. Думав, що у відпустці, але потім дізнався, що він пішов воювати. Клята війна, клятий путін, я сам росіянин, народився в росії, але просто її не навиджу. З багатьма родичами полаявся. Ми всі там будемо (на війні, авт.). Інакше нам не вдасться зупинити ворога, вони лізуть і лізуть. Завжди будемо пам’ятати Володимира. Завдяки йому і всім нашим бійцям, які захищають, ми зараз живемо», - слова колеги Володимира Губаря Владислава.
А кременчужани віддали шану Герою, проводжаючи його в останню путь, ставши на коліна.
Світлана Павленко
Фото Олександра Попенка
