Святвечір, Різдво, Старий Новий рік, Водохреща. Кременчужани, як і всі українці, насолоджуються найяскравішими зимовими святами, що оповиті стародавніми традиціями, символами та історією.
Традиції українських післяноворічних святок сягають корінням у глибоку давнину, у часи Київської Русі, а то й у пору до прийняття слов’янами християнства. Починаються святки з приходом Різдва Христового і тривають 12 днів, аж до Водохреща.
Кути Віфлеємської зірки
7 січня православні, греко-католики та деякі інші християни східного обряду відзначають одне з найбільших свят року – Різдво Христове. За біблійними оповіданнями, цього дня у Віфлеємі, у хліві, Діва Марія народила сина Ісуса. Про довгоочікуване народження Спасителя волхвів сповістила перша зірка, що з’явилася на небі. Тож традиція чекати цього дня першу зірку дійшла і до нашого часу.
Християнська зірка – восьмикутна, на відміну від юдейської (шестикутної зірки Давида). Адже вісімка є символом восьмого дня («часу» після часу), символом вічного царювання Бога, тож і 8 променів зірки символізують вічне життя.
Богослов Іоанн Дамаскін (VIII ст.) був впевнений, що Віфлеємська зірка насправді була кометою – «хвостатою зіркою». Сучасні астрономи, які намагаються ідентифікувати символ Різдва, висувають кілька версій. Одні вважають, що волхвам і справді вказувала шлях комета Галлея, яка пронеслася над Землею восени 12 року до нашої ери. Інші впевнені, що це було поєднання Юпітера із зіркою Регул у серпні 3 року до н.е.
Разом із тим, зірка як символ зимових свят увійшла в культуру пра-українців задовго до прийняття християнства. Першопочатково вона символізувала Сонце, яке, починаючи з 25 грудня, повертає на весну та дає природі шанс на нове плідне життя.
Зірка досі є однією з обов’язкових атрибутів колядування, що відбувається на Різдво. В українській традиції до Святвечірнього столу сідали лише після появи першої зірки, а хто її помітить – загадував бажання на наступний рік.
Дерево Христа
Прикрашання ялинки – традиція, яку запровадили задовго до совєтських часів. Адже першопочатково деревце символізувало не Новий рік, а Різдво. З давніх часів вічнозелена рослина асоціювалась із довгим життям та відродженням.
А ще давні германці прикрашали нею своє житло, щоб привернути життєву силу і щастя. У християнській релігії ялинку називали деревом Ісуса. За легендою, у VIII столітті Святий Боніфацій читав язичникам проповідь про Різдво. Щоб переконати ідолопоклонників, що шанований ними Дуб Одіна не є недоторканним деревом, Святий зрубав один із дубів священного гаю. Коли дерево падало, то повалило на своєму шляху всі дерева, крім молодої ялини. Тоді Боніфацій проголосив це явище дивом і вигукнув: «Хай буде це дерево деревом Христа!»
В українців символом святкування Різдвяних свят був дідух – сніп із пшеничних, житніх або вівсяних колосків, який прикрашали гілочками калини, стрічками чи засушеними квітами. Прикрасу вносили до оселі напередодні Святвечора та залишали на покуті біля ікон – у найпочеснішому місці в домі.
Скромна вечеря та багата кутя
Поруч із прикрашанням оселі невід’ємним атрибутом вважалася святкова вечеря на Різдво. Проходити вона має переважно з пісними стравами, оскільки припадає на останній день Пилипівки – Різдвяного посту (6 січня). Чіткого переліку страв немає, але бажано, щоб на столі були 12 пісних страв – на честь 12 апостолів. Серед найперших – кутя, узвар, борщ, голубці, вареники та випічка.
Найшанованіша страва цього дня – багата кутя. Це відварені у воді зерна пшениці або ячменю з медом. Її готують тричі: перед Різдвом (багата кутя), перед Старим Новим роком (щедра кутя) та напередодні Водохрещі (голодна кутя). За традицією, обряд приготування цієї страви засвідчує зв’язок із родиною і предками, які опікуються врожаєм. Не даремно цього дня на святковий стіл обов’язково ставлять тарілку з кутею та приборами – для покійних членів родини.
Одним із важливих атрибутів застілля вважають білу, краще нову скатертину. Вона символізує чистоту відносин у новому році. За словами дослідників, сама ж Різдвяна вечеря має глибокий сенс примирення та об’єднання усіх членів родини, очищення від поганих думок та налаштування на краще. Тож за традицією, цього вечора відвідували церковні богослужіння.
Зазначимо, цього року у кременчуцьких храмах проводитимуться святкові богослужіння з традиційними колядками та піснеспівами. Однак усі служби відбуватимуться відповідно до маскового карантинного режиму.
Стіл, завалений пирогами
Із 13 на 14 січня українці зустрічають Старий Новий рік або Щедрий вечір. Зранку господині починають готувати щедру, не пісну кутю. На відміну від багатої, її ще заправляють маком.
До речі, Щедрим вечір називали не лише через інакше приготування куті. Предки вважали, що цього вечора з неба сходить Щедрий бог, оглядає все господарство і входить до хати. Тож і в господарстві цього дня має бути злагода, чистота та багатий стіл. На свято готували вже 12 скоромних страв, серед яких печеня, гречані млинці, пироги з м’ясом, вареники з сиром. Традиційно господар сідав за гіркою з пирогів, щоб його не було видно, й приказував: «Аби й надалі ви мене так не бачили».
Із Щедрим вечором пов’язано багато інших побутових обрядів. Так, щоб залагодити якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного цього вечора миритися. Хлопці, які перед цим «отримали гарбуза», могли вдруге заслати сватів із надією на згоду.
Дівчата в ніч займалися ворожінням.
Увечері 13 січня молодь весело водила «Маланку». Дівчата обирали найкращу з-поміж себе і одягали її «молодою»: вінок, стрічки, багато намиста. Друга наряджалася молодиком (жупан, шапка, шаровари, чоботи) й звалася Василем. Уся ця ватага іменується дружками. Дівчата з «Василем» та «Маланкою» до хати не заходили – щедрували під вікном.
А ще цього вечора відбувається одна з найдавніших різдвяних веселих традицій – «водіння кози». Етнологи твердять, що Маланка – найдавніше українське свято, яке має прадавнє коріння і сягає ще кам’яного віку (неоліту). Так на західноукраїнських землях Маланка супроводжувалась цікавим театралізованим дійством.
І вже у перший день Старого Нового Року – 14 січня – чекали на щедрувальників. У слов’янській традиції збереглося безліч забобонів і прикмет, пов’язаних із цим днем. Наприклад, першим до хати обов’язково має увійти чоловік – до благополуччя в новому році. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. А зерно, яким він посипав у оселі, не викидали, а дбайливо збирали і змішували із зерном для посіву.
Зверніть увагу, дві ночі (з 6 на 7 січня та з 13 на 14 січня) вважають ночами Відкритих Небес, коли на землю спускаються Ангели. У цей період спостерігається сильний енергетичний період. Тож, дивлячись у небо, можна просити про допомогу, зцілення і виконання бажань.
Освятити воду та домовитися про весілля
Хрещення Господнє, Водохреще або Богоявлення, яке припадає на 19 січня – одне зі свят, яке безпосередньо пов’язано з земним життям Ісуса. Хрещення Христа відбулося на річці Йордан, коли йому було 30 років.
Головний символ свята – вода. Саме з нею пов’язані основні традиції та ритуали цього дня. Вважається, що 19 січня вона має особливу силу зцілення. Саме тому на Водохреще у всіх православних храмах, окрім святкової молитви, проводять освячення води. Зберігають її зазвичай упродовж року, вважаючи, що всі 365 (чи 366) днів вона має чудодійні здібності.
За одним із біблійних переказів, всі ті, кого будуть хрестити саме в день Богоявлення, проживуть щасливе життя. Молодим парам у цей день рекомендують домовлятися про весілля: здавна вважається, що це стане запорукою міцної і щасливої родини.
Традиція пірнання 19 січня має довгу історію і загальне переконання у своїй безпечності. Однак до цього слід підходити тільки за умови дотримання низки правил. В іншому випадку це може принести не зцілення від хвороби чи загальне духовне очищення, а навпаки – погіршення здоров’я. Медики категорично не рекомендують купатися на Водохреще людям, які мають серцево-судинні захворювання, запалювальні процеси, цукровий діабет, туберкульоз, захворювання нирок та нервової системи, шлунку, венеричні тощо.
Ми ж бажаємо вам зустріти постноворічні свята з найбільшою користю і радістю для вас та ваших родин!
Ліна Романченко
