Історичний екскурс.
Уже вдруге кременчужани святкуватимуть Новий рік за часів повномасштабного вторгнення та вдесяте – з часів наступу росії на східній території України. Не зважаючи на непростий час, у місті жваво купують ялинки, гірлянди, різдвяні віночки, інше приладдя. Таким чином кременчужани намагаються створити собі новорічний настрій. Адже останнім часом усім вкрай бракує позитивних емоцій. Тож ми вирішили дізнатися, як готувалися та святкували Різдво та Новий рік наші пращури, які жили до Української революції 1914 року та під час Першої та Другої світових війн.
Мирне життя
У оголошеннях з дореволюційної преси можна прочитати, що міські кондитерські заздалегідь до Різдвяних свят приймали замовлення на виготовлення смаколиків по доступних цінах: тортів, пломбірів, халви, випічки.
«Виготовляються всеможливі ласощі. Купуючи продукти кращої якості, гарантую якість та смію сподіватися, що шановна публіка, яка завітає до моєї кондитерської та булочної, залишиться моїм постійним покупцем», – такі слова читаємо в оголошенні першокласної кондитерської та булочної М.Д. Язиджі, яка розташовувалася у торговому домі Файдишева.
Зауважимо, тут також можна було придбати тканини, взуття, вина, різноманітну рибу, м’ясо, ікру.
Прослідковуємо, що продавці робили акцент на якості продукції. Зокрема молочної продукції від місцевої приватної Ставищанської ферми Григорія Афанасійовича Шуйського. Окрім того, у новорічно-різдвяні свята тут бажаючі могли випити гарячий чай, каву, шоколад, какао.
Цікавими є і оголошення щодо купівлі чоловічої та жіночої білизни від товариства Ісаака Шварцмана. Помітно, що у тай час прийнято було дарувати музичні інструменти.
«До прийдешніх свят кінцевий розпродаж механічних музичних інструментів», – пропонував магазин Гострєльцов, чи «Різдво близько! Використовуйте можливість ті, у кого ще немає грамофону! 10 тисяч платівок та тисячу грамофонів, ноти», – зазивали до магазину Фунштейна.
Рясніли оголошення і про замовлення черевичок для вечорів та балів, косметику, «кришталеве» мило.
Поряд з цим проводилися культурні заходи. На одній із афіш бачимо, що 13 грудня 1912 року у Катериненському театрі ставили міні-драматичний спектакль під назвою «Бенефіс Угодіна» або Вертеп під назвою «Свята ніч» (початок о 21.00). У газеті «Голос» того часу рекламувалася оперета під назвою «Огляд – Дивертисмент». Приїздив до Кременчука і Новий театр з мініатюрами.
26 та 27 грудня – анонсували традиційні дитячі спектаклі біля ялинки з подальшими танцювальними вечорами «з музикально-вокально-літературними відділеннями та безпрограшною лотереєю». Не припинялися у ці дні і кінопокази.
У Кременчуцькому краєзнавчому музеї збереглися дореволюційні новорічні іграшки: рибки, кораблики, Діди морози.
Війна
Червоною ниткою пройшли по життю громадян наслідки революції (1914 – 1918 років) та Перша, а згодом і Друга світові війни. Відзначилися вони не лише зруйнованими будівлями, а й скупим достатком громадян. Через це, замість вишуканих новорічних страв були вже більш скромніші. Наприклад, за часів війни на стіл готували тушковану картоплю, м’ясо, діставали соління, вказується, що їли також і сушену рибу.
У ті часи до Радянського союзу, зокрема, і до українських міст, з Америки доставляли продуктові та речові набори. Такі продуктові подарунки у голодні воєнні та післявоєнні роки були справжніми ласощами. За словами кременчуцького краєзнавця Євгена Бергера, до них клали тушонку, галети, згущене молоко.
«У Кременчуці, після знищення Успенського собору, на головній площі були терикони (насип у вигляді горба конусоподібної форми, ред). Коли їх прибрали, тут розміщали ялинку. Згодом довкола заливали каток. Ще один з’являвся на стадіоні «Кредмаш». Там молодь часто грала у хокей. Кожен використовував свої ковзани, які купували або на ринку, або у магазині «Динамо». На 1 січня 1944 року на теперішній вулиці Покладова (колишня вул. Гагаріна, ред.) ставили ялинку. По квартирах їх прикрашали тим, що було. Іграшки купували на ринку та робили самотужки: з гільз вирізали зірки, дівчатка робили балерин з пап’є-маше, на ялинки вішали льодяники–півники. У санбату шпиталя просили вату, її, неначе сніжок, розвішували на ялинку», – розповідає краєзнавець.
З тодішньої преси дізнаємося, що у кременчужан було і культурне дозвілля. Так, наприкінці грудня 1941 року 12 тис містян упродовж року відвідали кінотеатр «Колізей». У пресі за 1 січня 1942 року афішувалися 2 концерти (2 та 3 січня) в міському театрі ім. Тобілевича: виступи хорової капели ім. Лисенка та окремих солістів. У програмах були елементи «Вечорниць», а в антрактах грав духовий оркестр.
За словами співробітниці музею Вікторії Ширай, в окупаційному Кременчуку у школах тривав навчальний процес, працювали й бібліотеки. У селах, неподалік від нашого міста, проходили ярмарки.
Після Перемоги
У післявоєнний час різноманіття новорічних стравах не спостерігалося. Популярними були картопляний гуляш, котлети, пиріг. Для приготування таких популярних зараз салатів, як «Оселедець під шубою» чи «Олів’є» не було продуктів. За словами краєзнавців, асортимент їжі на святкових столах розширився лише після 50-х років.
Щодо санчат для дітлахів, які зараз купують у магазинах, то раніше майстри робили їх власними руками.
І хоч Новий рік був найулюбленішим та найочікуванішим святом для дітей, після війни встановлювати ялинки навіть у квартирах забороняли. За словами місцевих старожил, гілочки сосни ставилися у помешканнях потайки. І лише у середині 1930-х з ялинки зняли тавро «буржуазного пережитку».
У свою чергу, ми вітаємо своїх читачів з Новим роком! Нехай він приносить здебільшого позитивні новини та радощі! Здоров’я вам, успіхів та сімейного затишку!
Ліна Романченко
Фотоколаж Олександра Попенка
матеріал підготовано за допомогою
співробітниці Кременчуцького краєзнавчого музею Олени Коваленко
