Розповіли про події війни.
22 червня – гірка і кривава дата. Про це нагадали на сторінці Кременчуцький краєзнавчий музей.
В.о. директора Кременчуцького краєзнавчого музею Алла Гайшинська розповіла історію про ті часи:
«У той недільний ранок рівно 80 років тому війна, яка вже майже два роки палала на землі Європи, прийшла і до наших батьків і дідів. Тоді для них і розпочалася Велика Вітчизняна війна.
Хто тепер достеменно може сказати, які почуття були у серцях, які думки роїлися у головах тогочасних кременчужан і крюків’ян, мешканців інших міст і сіл? Свідків не залишилось або майже не залишилось.
Але живі ми – діти й онуки фронтовиків, партизанів і підпільників, працівників тилу і цивільних, які пережили окупацію, полон, рабську працю на чужині. Ми – пам’ятаємо. Ми шануємо пам’ять про них і пишаємося подвигами звичайних людей, які потом і кров’ю, власними життями заплатили за те, щоб ми були. І ми знаємо, як завмирає наше серце, коли звучать слова пісні «Вставай, страна огромная»!
На світанку 22 червня 1941 року розпочалася війна для кременчужан – капітана Леоніда Павловського, першого заступника командира 113 прикордонної застави у Чернівецькій області, а також для випускника Кременчуцького інституту соціального виховання лейтенанта Антона Богуна. І якщо Леонід Павловський уцілів у пеклі перших боїв і пройшов усю війну, то для Антона Богуна війна закінчилася того самого 22 червня на Таурагській прикордонній заставі. Згадаймо про них хоча б сьогодні!
В архіві музею зберігаються списки комсомольців, яких відібрали для відправки на фронт. Хлопці 1921-1924 років народження – робітники, колгоспники, студенти... Вони так рвалися на фронт, вони так прагнули захистити свою Вітчизну!
На розрізнених пожовклих аркушах машинопису таблиці зі списками, а в окремій колонці вказано, які оборонні значки мали претенденти на звання фронтовика, бо 30 червня 1941 року право на це треба було доводити. А напроти деяких прізвищ – жорстокий напис «не годен к строевой». Уявляєте, як їм було боляче і образливо!
Коли гортаєш ці папки – ніби читаєш поминальну молитву. І неважливо, що вони були різної національності і майже всі активні атеїсти. Давно відомо: на війні безбожників нема.
Хтось із них поліг на фронті, а хтось повернувся у зруйнований Кременчук і відбудовував його для себе, для своїх дітей, а значить – для нас. Бєляєв, Красько, Жиденко, Богуславський, Слюсар, Неліпа, Мазур, Медведовський, Пустовіт, Кравченко, Фрідлянд, Коваленко, Аккерман…
Вічна пам’ять усім учасникам Великої Вітчизняної! Нехай ніколи не буде забутим ваш подвиг!
День 22 червня не можна викреслювати з календаря народної пам’яті. Бо інакше ми втратимо право називатися нащадками Воїнів, нащадками Переможців!
І традиційно – знайомі обличчя воїнів Великої Вітчизняної війни з фондів музею»
Нагадаємо, У Кременчуці вшанували пам'ять жертв Другої Світової війни
За матеріалами джерела
