90% ракет, які летять на Полтавщину, летять на Кременчук. "Військовий курʼєр" зʼїздив у Кременчук і провів день із начальником Кременчуцької районної військової адміністрації Олегом Лєдніком. Журналісти запитали у нього, як він зустрів війну, як оговтується місто після удару по "Амстору" й численних атак по цивільних і що допомагає людям триматися в ці непрості часи.
«Кременчуцька газета» стисло розповідає про основні акценти інтерв’ю, а повну версію ви можете переглянути на відео.
Про «Амстор».
«Його вщент зруйнувала російська ракета. Тоді загинуло 22 людини.
Моя реакція була така: в смислі, а чому туди, там просто торгівельний центр? Не можна було навіть збагнути, що так буде…
Але всі зусилля були направлені на те, щоб спасти тих, хто, можливо, залишився в торгівельному центрі…
Випадковість врятувала від набагато більшої кількості жертв під час цієї ракетної атаки. Ракета влучила в перекриття і вибухова хвиля пішла. Це потужна вибухова хвиля. І вибухова хвиля пішла поверху. Якби вибух стався внизу, я не берусь навіть прогнозувати, щоб це було на самому ділі…
Коли пролунали сигнали повітряні тривоги, не проігнорували їх і вийшли. Ось дисципліна під час реагування на сигнали повітряні тривоги, вона дуже багатьом людям зберегла не тільки життя, а й здоров'я»,- каже О.Лєднік.
Не вірив, що війна буде.
«Я прокинувся від того, ну, по-перше, я по першій професії, я пілот. І ось я почув звук реактивного двигуну. Я не вірив, що розпочнеться війна, скажу відверто… Через 10 хвилин приїхав водій, і ми вже повноцінно виконували свої робочі функції... Основна задача була не допустити паніки серед мирного населення, не допустити, щоб якісь дії, пов'язані з мередерством і іншими наслідками, вони відбувалися. Тому ми згуртувалися бистро…»,- каже пан Лєднік.
Про особисте.
«Школу я дуже добре закінчив. Мене небо манило завжди…
Перший костюм мій був Кащей Безсмертний. Він мені з кимось так не зайшов. А потім я або космонавтом, мене костюм космонавта мама тоді шила, або костюм пілота. Оцей образ мені якось зайшов, і я дуже хотів стати пілотом. Дуже хотів…
Я в авіації пропрацював 5 років і 3 дні… Коли ми один раз взлітали, і в нас така тряска почалась. Командир прийняв рішення, а тоді ще молодим був, мені б 22 роки було, командир прийняв рішення приземлитися і переглянути машину. Ну, в нас тоді техніки в тягах передового управління забули викрутку. Ну, я не знаю, що було б, коли б ми з нею полетіли… Ось після цього випадка я навчився також приймати в складних ситуаціях…
Робочий день розпочинається в вісьмій ранку, а закінчується, ну, коли ми вирішимо останнє нагальне питання, яке маємо на сьогоднішній день. Я нічого не залишаю на завтрашній день»,- зазначає начальник Кременчуцької РВА.
Про прильоти.
«- Була у вас така думка, що окупанти можуть дійти і до Кременчука?
- Була така думка.
- Чи готувалися?
- Готувалися… І для себе я прийняв рішення, що в будь-який спосіб я буду залишатись на місці і до кінця буду організовувати процеси, щоб забезпечити і унеможливити захват нашої території…
Дякуючи збігу обставин і Богу, що в нас вийшло так, що одна людина загинула. Це не так страшно, скажімо так, як могло б бути на самом ділі. Особливо, коли я згадую про дітей, має перше питання, коли мені доповіли, що прильот по центру міста, я запитав: «Що з дітьми на дитячому майданчику?». Сказали, що з дітьми все добре, стіни витримали»,- розповідає Олег Вікторович.
Про укриття та бруківку
«У Кременчуці, я вважаю, що ситуація нормальна з укриттями. Ми розмістили на всіх інтернет-ресурсах, на сайті міської ради, на сайті військової адміністрації і на інших інтернет-ресурсах і платформах, де в місті знаходяться укриття…
На жаль, всі звикають до того, що в країні війна і до сигналів повітряної тривоги. Відносяться не так насторожливо і безпечно. І от тільки трапляється приліт, знаєте, як є прислів’я: «Тільки наша людина читає інструкцію після слов: «Йома, я ж поламав цю деталь…
Це той показник, який дає оцінку можновладцям. Ось як ви можете раціонально розподіляти кошти. І на мою особисту думку, всі кошти повинні йти на допомогу Збройних Сил України»,- розповідає чиновник.
Про Кременчук і Проніна.
"До війни Кременчуцький район займав 7% ВВП України. Це зовсім не секретна інформація. Тут знаходиться багато об'єктів від нафтопереробних заводів, вагонний завод, стальзавод. Ці заводи ще були засновані під час Радянського Союзу…
Про Філіпа Проніна: Людина видно, що прийшла не просто, як сказати, переждати щось, а щось зробити. Це видно з поведінки. Це моє перше враження було. Ось людина дослухається, ми подаємо інформацію, він аналізує, а які висновки будуть, це буде пізніше вже зроблено»,- каже О.Лєднік.
Про ОПЗЖ.
"Я б, якщо чесно, не плутав би політичні відносини у великих регіонах і в більш-меншших регіонах. Загалом, наприклад, беремо сільську селищну місцевість, люди вимушені були йти по партийним спискам всі в депутати, тому що мажоритарна система вона зараз відсутня…
Але не можна сказати однозначно, що люди були якось проросійські, потім перевбулися. У нас взагалі в Кременчукському районі ситуація досить, скажімо так, не заполітизована в цьому напрямку. У нас всі люди дійсно патріоти і всі депутати, наприклад, із ОПЗЖ, із різних фракцій, всі активно допомагають, як нашим збройним силам, так і вирішенням всіх нагальних питань»,- стверджує О.Лєднік.
Про вибори і зиму
«Після війни на вибори піду…Тому хочеться, щоб ми навчилися бути єдиним. Дві речі нам треба змінити, щоб ми стали великою нацією: це щоб ми чужому щастю почали радіти, а чужому горю співчувати…
Ми готуємося до зими в тяжких умовах. І район готуємо до зими в тяжких умовах. Сподіваємося, що ці навики, ця підготовка не знадобиться. Але ми все рівно очікуємо, що буде хуже. І це нормальний процес. Ми не розраховуємо, що буде краще».
Начальник Кременчуцької РВА Олег Лєднік: про особисте
Начальник Кременчуцької РВА Олег Лєднік: про війну та економіку, владу та ворогів
Лєднік каже, що не знав і уявити не міг про можливу війну України з росією
Клим Соколов
