До нашого міста українська акторка Анна Кошмал завітала у складі шести актрис, які блискуче вчора відіграли виставу «Дівич-вечір» у кременчуцькому Міському палаці культури. Як Анна ставиться до своїх ролей, роботи на одному майданчику з теперішнім Президентом України та що чекати у найближчий час – далі в інтерв’ю.
У свої 26-років Анна Кошмал встигла «засвітитись» у десятках серіалів. Це «Країна У», «На лінії життя», «Слуга народу», «Великі Вуйки», «Папік» та багато інших. Проте найбільшу популярність дівчині принесла роль Жені у п'ятому та шостому сезонах серіалу «Свати». За цю роль її у 2012 та 2013 році номінували на телевізійну премію «Телетріумф» у званні «Акторка телевізійного фільму/серіалу (виконавиця жіночої ролі)». Також у 2015 році за роль дівчини з дитячого будинку Саші Коваленко у багатосерійній мелодрамі «Сашка» вона отримала номінацію на «Телезірку», як «Актори, що нас здивували».
- Ви у відносно юному віці уже встигли побувати у досить немаленьких проектах. Які відчуття після всіх цих серіалів? Вас впізнають на вулиці?
- Так, звісно, впізнають. Я вже насправді в кіно давно, майже 10 років. І тому для мене це моя робота. І не вважаю, що це щось важливіше, аніж робить простий вчитель чи лікар, чи хтось інший, чия професія важлива для соціуму. Я просто роблю свою роботу: для глядача в кіно, для людей, для залу і не зважаю на якусь там популярність.
- У «Слузі народу» ви знімались разом з теперішнім Президентом України Володимиром Зеленським. Як із ним працювалось на знімальному майданчику?
- До Володі завжди ставилася з великою повагою, тому що він надпрофесійний, добрий, чуйний, і дуже любить робити свою справу. Тож працювати із ним – одне задоволення.
- Зі списку відомих серіалів, у яких брали участь, вам який найближчий? Можливо, на якомусь було найприємніше працювати?
- Звісно, найлегендарніший серіал – це «Свати», він на завжди у моєму серці. І я дуже сподіваюсь, що колись вийде новий сезон. Ми його вже знімаємо, декілька років. А оскільки знімальний процес непростий, його складно завершити. Сподіваюсь, незабаром він вийде в люди.
- Сама ви кіноман? Є зараз час щось дивитись?
- Я слідкую за новинками і фільмами. Дуже люблю кіно, адже це моя пристрасть, оскільки закохана у роботи багатьох режисерів та акторів, і від цього отримую велике естетичне задоволення.
- Все-таки легше тут, на сцені, чи перед камерою?
- Для мене це зовсім різні речі. Тож почуваюсь комфортно і тут, і там.
- Ваша героїня у виставі «Дівич-вечір» – це поки що загадка для нас. Її характер близький вам, чи ви граєте іншу особистість на сцені?
- Так, зовсім іншу, до мене вона не має ніякого відношення. І оскільки тут театр і сцена - це трошечки надперсонаж, він трохи не кіношний, не життєвий, трохи гіперболізований і це така жіночка з «поїхавшим дахом».
- А в реальному житті намагаєтесь довкола себе зібрати подруг і обговорювати з ними якісь речі? Чи більше любите усамітнення?
- Я дуже люблю людей. І дякую Богу, вони в мене є, я їх дуже ціную. Але я і ціную час, коли можу побути сама з собою, наодинці. Це для мене дуже важливо – зібрати себе до купи. Хоч і ціную можливість побути з друзями, адже вони не завжди є.
- Чули, що ви в дитинстві серйозно займалися балетом. Як зараз?
- Так, із 6 років я займалася всім, чим тільки можна: і народними, і бальними. І займалася балетом, коли була геть мала і мені було років 8-9. Далі був сучасний танець, всілякі хіп-хопи. Далі танцювала у мюзиклах,і уже згодом потрапила в кіно.
- Що стало вашим щасливим білетом в кіно?
- Взагалі-то такої мети, щоб мене помітили, у мене не було. Я танцювала у мюзиклах. І була навіть не акторкою, а танцювала в балеті. На той момент дуже любила свою справу і ніколи у мене не було примхи, що хочу бути кимось там більшим. Адже я просто любила своє місце на сцені. І одного разу до нас в студію прийшли шукати актрису на роль Жені зі «Сватів». Нас зібрали чоловік 10, і ми усі разом пішли пробуватися на ту роль.
- Мабуть, і не припускали, що все неочікувано піде далі, так?
- Не думала, ніколи не було відповідних мрій. Коли я була на першому курсі – там відвідувала естрадно-циркову академію, де вчилася на артиста –вокаліста. Я відучилася на молодшого спеціаліста і вже пішла далі на бакалаврат режисури. Даля після цього навчалася на магістратурі за спеціальністю актор театру і кіно. Тобто, диплом у мене є.
- Свої роботи після виходу фільмів передивляєтеся?
- Ні, таких ритуалів не влаштовуємо. Насправді я досить критично до себе відношуся. Тому мені іноді болісно переглядати свої роботи, адже це такий собі робочий над собою процес. Тож повністю ніколи.. Втім, коли мене цікавить якась конкретна сцена, або щос дуже важливе, що мені цікаве, як його змонтували – то так, я цікавлюсь і переглядаю, але повністю – не завжди.
- Чи є у вас якийсь талісман, який берете на сцену чи на знімальний майданчик?
- Я сама собі талісман. В принципі нічого.
- Може, у вас є якась роль, яку б мріяла зіграти?
- Я намагаюсь ніколи не розповідати про свої мрії, щоб вони збулися.
- Що останнє дивилися у кіно?
- Це серіал з Ніколь Кідман «Відіграти назад». Розкішний серіал.
- Так, його якраз усі дивились під час карнтину.
- Так.
- А відчули суттєві зміни під час нього?
- Я не розподіляю життя на «сиджу вдома», або працюю. Я якось завжди живу в одному дні, одному моменті. Цей карантин я не відчула, адже їздила з родиною відпочивати. Локдаун став подарунком для всієї нашої родини, адже ми побули разом і ніхто нікуди не від’їжджав. По-трошку повертаємося до роботи, запускаються кінопроекти, входимо в режим. Адже у кіноіндустрії усе і запускається в кінці лютого – на початку весни. Тож зараз якраз іде підготовка.
- Проанонсуйте, що найближчим часом можуть побачити глядачі.
- Незабаром на каналі Україна вийде міні-серіал «Добра душа».
Нагадаємо, кременчужан запрошують провести «Девичник» у веселій компанії
Ліна Романченко
Фото Кирило Воронцов
Відео Олександр Попенко
