Щирість, гумор і реальність війни в моновиставі «Київська перепічка».
28 лютого 2025 року у Міському Палаці Культури в Кременчуці відбувся дійсно незабутній театральний вечір. Ірма Вітовська, одна з найвідоміших українських акторок, представила свою моновиставу «Київська перепічка».
Це поєднання чорної комедії, особистих спогадів і болючих реалій війни, так звана рефлексія, яка вразила глядачів своєю щирістю та досить глибоким змістом.
Вона згадує слова французької співачки Едіт Піаф про те, що навіть у найважчі періоди необхідно бачити світ у рожевих відтінках і цінувати прості радощі життя.
Вона розмірковує про найменші дрібниці, які в мирний час здавалися звичними, але під час війни набули нового сенсу: вибір одягу, пошук ключів, просто невимушені розмови про буденне. Тепер усе це набуло нового сенсу та значення, особливо коли доводиться підніматися на останній поверх пішки під час блекауту, а біля своєї квартири виявити, що ключі залишилися у машині.
Ірма Вітовська розповідала про власні емоції перед початком повномасштабного вторгнення: як чекала на зміни, але через втому не помітила моменту, коли все почалося. Акторка також змальовувала свою власну підготовку до війни, восьмигодинні навчання на курсах жіночої варти, очікування можливих атак та спроби залишатися людяною в умовах хаосу.
Зокрема згадувала свою дорогу на захід країни, свої страхи та спроби впоратися з тим, що відбувається навколо. Вона розповідає, як, зупинившись у лісі на кілька годин - нервувала, що ворожі дрони могли б виявити її за ліхтариком, який вона тримала у руці і як все це здавалось маразматичним, але така то була реальність.
Вистава Вітовської змусила глядачів не тільки сміятися, але й задуматися про власний досвід війни, який є у кожного, про страхи, про почуття та надії.
Акторка підкреслила, що цивільна людина ніколи не може бути повністю готовою до війни, адже це суперечить самій природі мирного життя.
По завершенню вистави зал аплодував. Кременчужани були глибоко вражені історією, яка беззаперечно залишила відбиток у серцях кожного з них.
Валерія Макряшина
Фото: Микити Ліцкевича
