Піддубний за 40 років професійної кар'єри не програв жодного турніру.
Із 2022 року кременчуцька вулиця Івана Сєченова почала називатися "вулицею Івана Піддубного". Відповідне рішення було прийняте Кременчуцькою міською радою VIII скликання 16 вересня 2022 року. Детальніше про відомого борця розповідає Кременчуцький краєзнавчий музей.
Майбутній силач народився 1871 року на Полтавщині у селі Красенівці. Його прапрадід був козаком, з козацького роду походила і матір. До речі, від матері Івану Піддубному дістався винятковий музичний слух.
Змалку разом з трьома братами він допомагав батькові по господарству. Розповідають, що хлопець був дуже сильним - сам підіймав мішки з зерном і клав їх на віз. У 17 років поїхав на заробітки до Криму, працював вантажником у порту Феодосії. Якось до міста приїхав мандрівний цирк, у складі трупи якого були атлети і борці. Піддубний спробував свої сили у греко-римській боротьбі та переміг усіх суперників. Так з 1897 року почалася стрімка циркова кар'єра Івана Піддубного у боротьбі.
Силач приєднується до севастопольського цирку Труцці і як борець-професіонал вперше перемагає на цирковому чемпіонаті. Наступні п'ять років Іван Піддубний гастролював з київським цирком Нікітіна у містах України, Кавказу, Сибіру. Він виступав не тільки із силовими цирковими програмами, але й на чемпіонатах із боротьби. Його стійкість і чіпкість рук дозволяли йому здобувати перемогу за перемогою. Піддубний перемагав суперника не лише силою, але й технікою.
Переповідали, що, проводжаючи Піддубного в Севастополь на заробітки, його батько сказав: “Пам'ятай, Іване, що роду ти батьківського і материнського – козацького, запорозького, і що козакові честь дорожча за матір, дорожча за батька рідного. Запам'ятай, Іване, якщо продаси честь – не син ти мені, а я не батько тобі”.
У 1905-1909 рр. Іван Піддубний виграв шість чемпіонатів світу з боротьби. Його називали "чемпіоном чемпіонів". Піддубному свого часу пропонували просто астрономічні суми за поразку, однак на всі такі пропозиції він відповідав категоричною відмовою: “Я не баба, ні під кого не ляжу”.
Очевидці згадували дисциплінованість і витривалість борця. Перед першим чемпіонатом світу 1905 року в Парижі він щодня боровся з трьома борцями-любителями, потім бігав з 20-кілограмовами гантелями в руках, а вечорами прогулювався з 30-кілограмовою металевою палицею.
В 1911 році Іван Піддубний став кавалером ордена Почесного легіону.
Іван Піддубний вражав не лише своєю силою, але і довголіттям. У 55 років він виграв чемпіонат Америки 1926 року. А в 1927 році Іван Піддубний отримав титул найкрасивішого чоловіка у США. За це йому мали виплатити приз у розмірі 500 000 доларів США. Однак, щоб отримати цей приз, слід було прийняти американське громадянство. Проте Іван махнув рукою і з порожніми кишенями повернувся на батьківщину.
У роки Другої світової війни, перебуваючи на окупованій нацистами території, відмовився їхати в Німеччину і готувати німецьких спортсменів, сказавши: «Я — український борець. Ним і залишуся».
Коли Івана Максимовича питали, хто його найбільше кохання в житті, він завжди відповідав: “Україна, звичайно, а то хто ж іще? Виходячи на арену, я молився за неї. Тому і перемагав!”.
Наприкінці життя Піддубний переїхав на Кубань, у Єйськ, де помер у 1949 р. У Єйську є його музей та парк, названий ім'ям українського силача.
У рідному селі Піддубного Красенівці відкрили музей "чемпіона чемпіонів" і встановили йому пам'ятник. Щороку тут проходять змагання імені Івана Піддубного.
Піддубному присвячували поштову марку, а Нацбанк України до 150-річчя з дня його народження випустив пам'ятну монету. Ім'я Івана Піддубного з 2019 р. носить Кременчуцький спортивний ліцей.
За матеріалами джерела
