Як виявилося, жодну з колонок Кременчука не перевіряє санслужба.
Хвиля захворюваності на вірусний гепатит А в Миколаївській області «підняла на вуха» медиків усіх областей України. Станом на середину січня цього року на Миколаївщині 55 хворим уже підтвердили попередньо встановлений діагноз. А поки причини епідемії розслідують, санлікарі припускають, що вірус міг передатися через воду, а точніше, через забруднену та неочищену воду.
У Кременчуці на гепатит А за грудень-січень 2018-го захворіло 10 чоловік. Днями на апаратній нараді у міськвиконкомі начальниця відділу держнагляду за дотриманням санзаконодавства управління Держпродспоживслужби у Кременчуці Надія Рєзнік попросила міські ЗМІ попередити громадян, аби вони не вживали воду з неперевірених джерел. А, купуючи бутильовану воду, запитувати про лабораторні перевірки та сертифікати якості, відповідно до яких перед фасуванням воду з підземних джерел мають очищувати.
Спалахи гепатиту А. Припущення медиків
Гепатит А ще називають хворобою Боткіна, жовтухою або недугою брудних рук. Характеризується він фекально-оральним шляхом передачі інфекції з переважним ураженням печінки і травного каналу. Сам вірус гепатиту А виділяється з фекаліями хворих та від людини до людини передається через воду, харчові продукти, забруднені випорожненнями хворого, предмети побуту, брудні руки, внаслідок недотримання правил особистої гігієни.
«Більшість припущень, що захворювання у Миколаївській області – через воду, адже саме цей шлях зазвичай призводить до масових спалахів. Тому і необхідно воду перевіряти постійно», – прокоментувала ситуацію Надія Рєзнік (на фото).
За її словами, воду у кременчуцькому водогоні постійно перевіряє державна лабораторія, розташована на вул. Бойка, 18.
«У них є затверджені графіки моніторингу. І постійно вода з комунального водогону відбирається на нашій водоочисній станції у Великій Терешківці. Також досліджують воду вхідну річкову, і потім уже доочищену. І щоденно у лабораторії береться контрольна точка на їхньому робочому місці і перевіряється на хімічні та бактеріологічні показники. На вірусологічні показники перевірка теж закладена в цьому плані, але раз на місяць», – роз’яснює Рєзнік.
Дворові колонки та бювети
Близько 10 років тому у Кременчуці під час виборчих кампаній, аби завоювати прихильність виборців, кандидати масово встановлювали дворові колонки або так звані трубчасті колодязі. Розташовували їх зазвичай без будь-яких погоджень із контролюючими органами.
«У більшості їх пробивали, де кому заманеться – ніхто не радився із санслужбами, де це можна робити. Тому там чимало порушень: не витримані відстані до проїжджих частин, контейнерних майданчиків для сміття, автостоянок. Колонки пробивали на ту глибину, яку було зручно, плюс неправильно робили відмостки, куди ще потрапляють стічні та поверхневі води», – пояснила Рєзнік.
За її словами, на той момент вона безпосередньо перевіряла стан водопостачання.
«Ми обійшли тоді всі колонки міста, виконуючи завдання головного санлікаря. І тоді було прийнято рішення безкоштовно, силами санслужби їх перевіряти. І ми їх перевіряли раз на квартал, а всі списки оприлюднювали у виконкомі або поруч із колонками та намагалися чогось вимагати від власників», – розповіла санлікарка.
З того часу було кілька намагань санслужби достукатися до влади, щоб колонки та бювети передали комусь на баланс для утримання та догляду. Однак за колодязі й досі ніхто не відповідає.
До того ж через відсутність фінансування місцева санслужба перевіряла ці об’єкти спершу раз на місяць, потім – раз на квартал, раз на півроку, а наразі не перевіряє зовсім.
А те, що городяни продовжують брати воду з колонок, Надія Рєзнік пов’язує із низькою обізнаністю та недостатньою санітарною культурою у Кременчуці.
«Ти пояснюєш людям, що ніхто не знає, яка ситуація зараз із цією колонкою, але люди продовжують пити саме звідти, адже це «підземна вода, і в будь-якому випадку вона краща, ніж з комунального водогону». Однак як фахівець із 25-річним стажем я можу впевнено сказати, що це невірно», – коментує Рєзнік.
Перевіряти воду в колонці (чи бюветі) мають за 35 показниками.
«Треба звертатися до державного або приватних лабораторних центрів. І від того, скільки інгредієнтів міститься у воді, залежить ціна перевірки», – роз’яснює вона.
За словами пані Рєзнік, аби бути впевненими, що вода є безпечною, в середньому джерело варто перевіряти до 8 разів на рік.
Важливий контроль
Тепер щодо бутильованої води. Більшість підприємств, що розливають питну воду, пояснюють у Держанслужбі, їм непідконтрольні. Тому стверджувати, що вода з приватних підприємств там очищена, неможливо. На даний момент проконтролювати якість тієї води громадянин може лише своєю небайдужістю, за власною ініціативою перевіривши наявність у підприємства результатів лабораторних досліджень та сертифікат якості.
У пред’явлених документах має бути висновок лікаря-гігієніста за визначеними показниками води і обов’язково – печатка лабораторії.
Ліна Романченко
