Вічна пам’ять Герою!
Сьогодні Кременчук знову огорнутий жалобою – громада проводжає розвідника, сержанта, військового Сергія Мельничука. Десятки побратимів, кількість яких поступово збільшувалася біля приміщення МПК, знайомі, однокласники, рідні…
Приїхали на прощальну церемонію до Міського палацу культури і віце-мери Володимир Пелипенко, Ольга Усанова, Дмитро Кравченко, був присутнім заступник командира роти охорони Кременчуцького РТЦК та СП морально-психологічного забезпечення Григорій Угніч.
Біля домовини у жалобі сиділа мама сержанта. Вона повторювала його слова, сказані по телефону, як він обіцяв, що все буде добре, щоб тільки вона не хвилювалась.
«Так, твої рідні у захисті, а ти… а ти?» - говорила до сина жінка. Поруч із нею ридала дружина полеглого, яку підтримував син.
Довкола стояло багато заплаканих громадян – і в самому МПК, і ззовні.
Народився військовий у селі Єрки Черкаської області 11 листопада 1977 р. До служби призвався ще з початку АТО в Україні. Пліч-о-пліч служив із ним військовий із позивним «Художник», який із невимовним жалем розповів журналістам про бойового товариша.
«Ми з ним служили в одному підрозділі, багато спілкувалися, були у одній розвідці. Пізніше він очолював групу швидкого реагування, був їхнім командиром. Готував своїх хлопців, розробляв плани розвідувальної підготовки», - коментує «Художник».
Додає, що Сергій був одним із перших, кого мобілізували у Кременчуцькому військкоматі, як тільки розпочалася повномасштабна війна. З часом Бугор (такий позивний був у загиблого) став командиром підрозділу розвідувального батальйону, а також командиром групи швидкого реагування «ГРОМ».
«Він був дуже відповідальною людиною, серйозно ставився і до служби, і того, щоб в Україні пошвидше настав мир. Так він навчав і своїх хлопців із їх бойового підрозділу, і свого сина. Наш Сірьожа буквально декілька тижнів не дожив до свого 45-річчя, але війна, на жаль, не обирає між хорошими чи поганими і таких хороших людей як він, теж забирає…» - прокоментував «Художник».
Розповів, що героїчність сержанта полягали не лише у щоденній службі упродовж років, а в останні години свого життя.
«У момент ворожого наступу він відізвав своїх хлопців, а сам видвинувся на позиції, викопавши собі одиночний окоп. Таким чином він врятував багатьох своїх хлопців, затримавши ворога і пожертвувавши собою», - розповів військовий.
Загинув Герой 23 жовтня у Донецькій області Бахмутського району у смт Курдюмівка.
Про те, як не вистачатиме хлопцям командира, наголосив військовий із позивним Дрель.
«Він був надійною людиною по житті, я знав його до моменту служби. Хіба можна тепер описати, яка була його роль у найскладнішому – на війні? Навіть не уявляю, як сильно нам його не вистачатиме», - прокоментував він.
Після прощальної церемонії загиблого Сергія Мельничука відспівали у Свято-Миколаївському соборі, поховають на Алеї Пам'яті Свіштовського кладовища.
Наша пам'ять і шана загиблому!
Нагадаємо, На війні загинув кременчужанин Сергій Мельничук
Ліна Романченко
Фото Олександра Попенка
