Історія цих двох містечок на Київщині цієї весни сколихнула все світове суспільство. Фоторепортаж.
Криваві трегедії Бучі і Бородянки навіки вкарбовані в світову історію, як свідчення звірств рашистських окупантів...
Їх вже назввали різня в Бучі і масові вбивства в Бородянці.
У березні цього року друга армія світу влаштувала у Бучі справжній терор. Загинуло понад 420 жителів міста, українська влада назвала це геноцидом українців і звернулась до Міжнародного кримінального суду з проханням розслідувати ці події.
Не менш постраждало і містечко Бородянка, яке знаходиться за 25 кілометрів від Бучі.
Деякі жителі переховувались у підвалах 38 днів. Мер Бородянки повідомив, що коли російські колони пересувалися містом, то солдати вели вогонь по кожному відчиненому вікну. Він припустив наявність щонайменше 200 загиблих.
Минуло понад 7 місяців, як міста звільнили від окупантів силами ЗСУ. Але руїни мирних міст стоять німими свідками тих подій. Вже не відчувається запах гару і смерті, але від десь на підсвідомості.
Про це говорить фотокореспондент Кирило Воронцов, який днями побував у цих містах.
"Що вражає? Так те, що тут багато будівельників. Люди відновлююють свої будинки. Всі поспішають до морозів звести дах", - говорить.
А ось місцеві мешканці небагатослівні, неохоче розповідають про ті сташні події. І досі із жахом згадують, як неподалік злітали літаки із смертоносною зброєю і скидали по їхніх домівках, як орки рострілювали все підряд із танків...
Та життя продовжується... І люди тут впевнені, що вдасться відновити їхні містечка і вони будуть ще кращими, ніж були до вторгнення орківросійських окупантів
Світлана Павленко
Фоторепортаж Кирила Воронцова
