Сумні роковини трагедії...
Сьогодні виповнився рік, як у Кременчуці сталась трагедія в ТЦ "Амстор". О 15.51 ракета, яка була випущена російськими терористами, влучила в мирний торговельний центр, де могло перебувати до 1000 осіб.
Тож сьогодні кременчужани зібрались на майданчику біля місця, де стояв "Амстор". Прийшли представники місцевої влади на чолі з мером Віталієм Малецьким, приїхав начальник Полтавської ОВА Дмитро Лунін, нардепи і депутати.
Було багато знімальних груп регіональних і всеукраїнських ЗМІ.
"Вибухова хвиля розірвала метал, скло, пластик і людські тіла. Повітря стало сумішшю такого диму, вогню, попелу, скловолокна і людських зойків. Ті, кому пощастило вижити, опанувавши власний страх, біль від отриманої контузії, опіків, - першими із пов'язаними сорочками, повертались у пекло, аби врятувати тих, хто потребував допомоги. "Є хто живий? Є хто живий?", - чулося поміж руїн, які лише кілька миттєвостей тому були яскравими бутіками одягу, парфумів, дитячих іграшок... А потім голос юнака сповнений відчаю і надії: "Мамо! Мамочко! Де ти?!", - нагадали містянам.
Кременчуцька трагедія 27 червня 2002 року стоїть в одному ряду з трагедією Маріупольського драмтеатру, ракетного удару по залізничному вокзалу Краматорська, по центру Вінниці. А ще Київ, Миколаїв, Дніпро. Запоріжжя, Умань, Oдеса...
А на великому екрані у цей час транслюють кадри з відео і фотографії того кривавого дня 27 червня, коли в один момент обірвалось життя 22 людей. Їх родичі і знайомі схилили голови у скорботі, і не стримують сліз.
Донька загиблої Лариси Коханівської Євгенія пригадує, як того дня відчули удар, як побачили, що горить "Амстор", як телефонували відразу мамі, як чули гудки в порожнечу. Саме її маму визнали останньою жертвою трагедії.
Не має меж горя матерям загиблих. Із найдорожчим, що залишилось, портретами їхніх дітей вони стояли і знову, і знову, переживаючи всі жахи трагедії.
Але були кременчужани, які тоді першими бачили наслідки того, що вчинили терористи в нашому місті.
Бачили, як швидкі евакуйовували закривавлених людей, бачили, як виносили поранених і клали неподалік палаючого торгівельного центру...
Рік тому кременчужанка Людмила Володимирівна прийшла до охопленого полум’ям ТЦ «Амстор» у перші хвилини після вибуху.
«Тут не було нікого. Була лише одна «швидка». Із «Амстору» винесли дівчину без ноги, а за нею чоловіка – без руки. Хлопці допомагали розштовхувати автівки. Почали кричати: «Розбивайте скло і відкатуйте». Першими були обпалені, їх зносили і складали тут, де в'їзд на майданчик перед торговельним центром. Запитала у врятованих, скільки там може бути люде? То казали, що й 200. Приклоняюсь хлопцям, що обв’язували сорочками, голови обливали водою і повертались в епіцентр полум’я. Виносили людей. Не могла сьогодні не прийти, адже все відбувалось на моїх очах», - із спогадів кременчужанки.
Сльози і невмолимий біль... Проте і надія, що душі невинно загиблих зараз перебувають на небесах.
А настоятель Свято-Миколаївського собору, протоієрей отець Володимир Макогон провів спільну молитву, закликавши всіх присутніх помолитися за жертв, які загинули того трагічного дня.
Після спільної молитви містяни поклали квіти, віддаючи шану землякам.
Нема жодного виправдання ворогові за криваву агресію, терор на українській землі. Злочини не можуть бути не покараними. Про це лунало на загал. Це говорили родичі тих, хто з ТЦ "Амстор" пішов на небеса.
У Кременчуці відкрилась виставка, присвячена трагедії «Амстору».
До річниці великої кременчуцької трагедії: сім’ї загиблих та постраждалих від ракетного удару по ТЦ «Амстор» отримають матдопомогу.
У Кременчуці оновили білборд із нагадуванням про трагедію у ТЦ «Амстор».
Олена Ліпошко
Фото Олега Булашева
