Дерев’яна церква виконувала своє призначення до 1915 року. Саме тоді був освячений новий мурований Свято-Троїцький п`ятикупольний собор, який почали зводити поряд у 1910 році.
Наближається один з великих і найбільш улюблених свят– Зелені свята, П’ятидесятниця або ж Трійця. Щороку православні християни зустрічають його з радістю та зі щирими молитвами.
Кременчуцький краєзнавчий музей нагадають деякі сторінки історії Кременчуцького Свято-Троїцького храму, оскільки цього року виповнилося 130 літ з часу освячення дерев’яної Троїцької церкви на усім відомому місці.
Найперший Троїцький храм знаходився на кладовищі біля кар’єру і був приписним до церкви Богоугодного закладу, тобто не мав ні настоятеля, ні власної парафії, та й за площею був невеликий. Слугував він в основному для відспівування небіжчиків. І от після того, як ця маленька церквиця дуже постраждала від вибухів на кар’єрі, за зверненням до місцевої та єпархіальної влади священника Олексія Протопопова, який проводив там богослужіння кілька разів на рік, було вирішено звести нову велику парафіяльну церкву на вільній території навпроти Міського Саду. 1886 року Дума першою асигнувала 2500 рублів на будівництво церкви з міських коштів. Збиралися також пожертви від приватних осіб, і навіть знайшовся благодійник, який витратив 8 тисяч рублів свого капіталу та прийняв головне завідування будівництвом церкви.1887 року за благословенням високопреосвященного Іоанна (Петіна), архієпископа Полтавського та Переяславського, був закладений парафіяльний Свято-Троїцький храм. Ось опис В. Бучневича в книзі «Кременчуг и посад Крюков» (1891 р.): «Троїцька церква… дерев’яна, на фундаменті з місцевого каменю. Одноглава, змішаного стилю, закладена 19 липня 1887 року. Побудована взамін розібраної тоді ж колишньої цвинтарної, приписної до домової церкви Богоугодного закладу Марії Магдалини, що була зведена в 1851 році на кладовищі цього закладу. 1890 року будівельні роботи по зведенню Свято-Троїцької церкви були завершені. Спорудження дерев'яного Свято-Троїцького храму з іконостасом та всім начинням обійшлося в 17 тисяч рублів.
Але з освяченням нового храму довелося почекати, хоча наступного року вона була вже повністю готова. Справа сповільнилася через затримку з питанням забезпечення церковного причту квартирами. Як тільки необхідні квартири були найняті, негайно уповноважені від міста вирушили до його преосвященства з проханням прибути до Кременчука для освячення церкви. В «Полтавських єпархіальних відомостях» згадується про те, що 1892 року в квітні, в день пам'яті святих Жінок-мироносиць, був освячений Свято-Троїцький храм: «17 квітня вечірнім потягом прибув єпископ Полтавський і Переяславський Іларіон (Юшенов) і його зустріло усе міське духовенство, поліцмейстер, міський голова та інші. Головною метою його приїзду було освячення новозбудованої Свято-Троїцької церкви, а разом із тим і ревізія тутешніх церков».
18 квітня в новій церкві відбулася всеношна. За благословенням його преосвященства службу здійснював ключар Полтавського кафедрального собору у співслужінні з двома Кременчуцькими священиками: кліриком Преображенської церкви Георгієм Кривусьовим та кліриком Успенського собору Олександром Іваницьким.19 квітня з раннього ранку народ потягнувся з міста до Піщаної гори. В найкоротший час церква була переповнена народом, і ті, хто трохи спізнився, не могли знайти собі місця навіть на паперті, залишаючись на прилеглій до церкви території. О 9 годині ранку в новій церкві залунав благовіст. Освячення храму відбулося за архієрейським чином. У служінні брали участь: міський благочинний протоієрей Лука Федорович Білявський, ключар Полтавського кафедрального собору Діаталович і священики: клірик Преображенської церкви Олексій Клепачевський та настоятель Покровської церкви посаду Крюкова Федір Архангельский, а також висвячений за літургією у священики цієї церкви отець Павло Васильєв, кандидат Санкт-Петербурзької Духовної Академії, який довгий час займав посаду вчителя спершу в жіночій, а потім в чоловічій гімназії в м. Маріямполе Литовського регіону Сувалкія. Як при чині освячення храму, так і на літургії співав церковний хор Крюківської Покровської церкви.
За своїм зовнішнім виглядом та внутрішнім оздобленням Свято-Троїцький храм був гарним своєю простотою. Іконостас храму був дерев’яний триярусний, столярної роботи. Для нового храму мешканці Кременчука робили великі пожертви. Серед таких благодійників були: селянин Платон Михайлович Гур’янов, який пожертвував плащаницю ціною 230 руб.; парафіяни храму Федір Гончаренко, Петро Марульєв, Мотря та Килина Курченкови, Агрипина та Февронія Крамаренкови, Марія Писарєва передали Троїцькому храму напрестольний хрест, Євангеліє, облачення на престол, повне священницьке та дияконське облачення на суму 200 руб; а фельдфебель у відставці Микола Яцута придбав для причту 2 облачення – для священника та диякона – на суму 120 руб. Церква розміщувалася на ¼ двору садиби, площа якої складала 1063 кв. саж. Під погост церкви було виділено 400 кв. саж., під школу - 163 кв. саж., а під садибу - 500 кв. саж.
При храмі був будинок для причту. В іншому мурованому будинку розташовувалися на одній половині церковна лавка, а на іншій – церковна сторожка. Діяли церковнопарафіяльна школа у власному будинку на території 500 кв. саж. та міське початкове училище. Станом на 1902 рік кількість парафіян складала 1006 чоловік та 1054 жінок. А за відомостями 1912 рік кількість парафіян привілейованого стану складала 26 чоловік, 300 міщан, 305 козаків та 982 селян.
Нарешті мешканці околиці міста отримали свою прекрасну велику парафіяльну церкву. З цього часу не було необхідності добиратися до центру міста. А ще новий дерев’яний Свято-Троїцький храм надав підставу змінити стару неоковирну назву вулиці Кривогрязної, яка відтоді стала називатися Троїцькою.
У 2016 році назва ця до нас повернулася.
Дерев’яна церква виконувала своє призначення до 1915 року. Саме тоді був освячений новий мурований Свято-Троїцький п`ятикупольний собор, який почали зводити поряд у 1910 році. Після цього придатний для подальшого використання освячений будівельний матеріал розібрали та, найпевніше, продали іншій парафії. Якщо поцікавитися, то схожі храми можна знайти в декількох селах нашої єпархії.
А до історії кам’яної Свято-Троїцької церкви ми ще повернемося. Тому звертаємося до земляків. Можливо, у когось із старожилів збереглися фотографії, документи, спогади… Адже я знаю кількох людей, яких охрестили у цій церкві на початку 1950-х років. Зазирніть у свої домашні архіви і поділіться з усіма кременчужанами.
Підготувала Вікторія Ширай
На фото сучасна Свято-Троїцька церква
